Активну позицію тернополянки у питанні перейменування вулиці пригадала їй міськрада через чотири роки. Вона, отримавши рішення суду про звичайне успадкування материнського майна, заявила – рішення незаконне. Здивовані були і судді, і нотаріуси, пише “20 хвилин”.
Тернополянка Людмила Брунько успадкувала частку власності покійної матері у квартирі, а через два місяці отримала повідомлення з Апеляційного суду. Виявилось, що міськрада оскаржує рішення суду, яким їй передали частку. Причина такої принципової позиції міськради, як каже жінка, – звичайнісінька помста.
Тож пані Брунько, розуміючи, що міськраді принаймні нерви попсувати їй вдасться, запросила на засідання суду і журналістів. Справу розглядали 10 вересня. Як результат – Апеляційний суд відхилив позов міськради. Її представники так і не змогли пояснити, якої ж такої шкоди рішення суду першої інстанції завдає інтересам міськради. І наполягали, що воно – «незаконне, необґрунтоване та таке, що було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права». Тому його треба скасувати, а всі судові витрати щодо процесу покласти на пані Брунько.
Зауважимо, що міськрада діє на кошти платників податків, у тому числі й жінки, якій “встромляла палиці в колеса”.
– Я проживала у квартирі з мамою і сином, – розповідає пані Брунько. – І всі були власниками квартири. Коли ж матері не стало і виникла потреба переоформити її частку на себе, пішла до нотаріуса. Там сказали – оскільки ніде не зазначено, якою ж часткою вона володіла, то я повинна визначити та успадкувати її через суд. І тільки тоді можу приходити оформляти документи. Так і зробила – 7 травня суд виніс рішення.
У червні отримала рішення суду на руки й оформила всі документи. А в серпні прийшло повідомлення із суду, що міськрада подала апеляційну скаргу.
– Що такого ще не бачили і не чули, сказали мені і суддя, і нотаріус, – каже пані Людмила. – Адже це порівняно дріб’язкова справа, на які представники міськради навіть не ходять. А тут особлива увага. Я зрозуміла – причина в моєму прізвищі. Адже кілька років тому я і ще четверо активних жителів позивалися до міськради через її рішення перейменувати нашу вулицю з Черняховського на Героїв Крут.
Судилися з міськрадою
На суди через перейменування мешканці ходили чи не усією вулицею. Адже її перейменували без їхньої згоди. Та й про сам факт перейменування люди дізналися випадково, оплачуючи за комунальні послуги. Новина обурила, адже переоформлення усіх документів коштує чималих грошей. Компенсацію міськрада не збиралася комусь давати. Тож 10 будинків і майже 3000 жителів мали дати собі раду самі.
– Вони прийшли до влади і вирішили перейменовувати, почали з вулиці Черняховського, – каже пані Людмила. – Ми нічого не маємо проти Героїв Крут, але й пояснення міського голови про причини перейменування тільки показали невігластво щодо знань про генерала Черняховського, справжнього героя війни.
На засіданнях головуючий суддя кивала головою на аргументи «черняхівців», додає жінка, а потім відмовила у задоволенні позовів без пояснень. Незважаючи на те, що вони вказували на конкретні порушення законодавства міськрадою під час примусового перейменування.
– Ми ж до суду не відразу подавали. Напевно, півроку писали листи та ходили на зустрічі, – додає пані Людмила. – І тільки після того, як зрозуміли, що говорити з міськрадою – те саме, що зі стіною, звернулися до суду. До слова, певною мірою своїм протестом ми допомогли й жителям інших вулиць – міськрада мала намір у 2011-му перейменувати понад 10 вулиць. Це і Живова, і 15 Квітня, і Танцорова і т. д. Але після резонансу вирішила цього не робити.
Суд зробив описку
Про суди чотирирічної давнини пані Людмила могла б і забути. Якби міськрада не втрутилася у банальну справу про успадкування тернополянкою майна матері. Справді, міська влада у подібних справах завжди виступає третьою стороною, однак рідко коли хтось з’являється на засідання.
– Почнемо з того, що мені мали б передати мамину частку без суду – я єдина спадкоємиця, – каже вона. – Але нотаріус відмовила мені у видачі свідоцтва на спадщину, мотивуючи це відсутністю конкретного розміру спадкового майна. Далі – в результативній частині рішення міськрайонного суду була описка,там зробили не маму мертвою, а мене. Але майже відразу винесли ухвалу про виправлення помилки. І суддя ще довго за це просив вибачення.
Однак коли рішення суду потрапило до міськради, там буквально вхопились за ці моменти. І хоч жінка вимагала у міського голови відкликати заяву, давши пояснення на усі претензії, той відмовився.
– Перше зауваження стосувалося того, що звернення до суду у моїй справі безпідставне, – додає пані Людмила. – Друге – що співвласник майна у зв’язку зі своєю смертю, тобто я, не може мати цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. І це при тому, що вони знали про ухвалу про виправлення помилки.
Ще однією причиною апеляційної скарги міськради на рішення міськрайонного суду стала знову ж таки вул. Черняховського. Мовляв, суд виносив рішення щодо частки у квартирі на вул. Черняховського і не взяв до уваги, що рішенням сесії 2010 року її перейменували на вул. Героїв Крут. А відтак суд розглядав справу поверхово, не вникаючи в її суть, з порушенням норм Цивільного законодавства.
– Це просто смішно. Суддя спирався на базовий документ – „Свідоцтво про право власності на житло на вул. Черняховського”. І, безперечно, він знав про факт перейменування. Тому таку увагу до моєї справи інакше як спробою насолити не назвеш.
