Майже половину свого життя Антон присвятив ресторанній справі. Коктейлі, організація свят та дні народження — у рідному місті на Сумщині, його знали як вправного бармена та адміністратора, який міг створити свято для кожного. Сьогодні 40-річний солдат із позивним «Бармен» захищає небо над Україною в лавах 105-ї бригади, замінивши шейкер на зброю.
Повідомляє 105 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ.
Добровольцем Антон намагався піти на фронт ще на початку повномасштабного вторгнення, у 2022-му. Проте тоді чоловік до військкомату не дійшов — потрапив під ворожий артобстріл у рідному місті та зазнав важкого поранення.
Після тривалої реабілітації мотивація захищати свій дім нікуди не зникла, адже рідна Сумщина щодня перебуває під ударами ворога: «Два роки відновлювався. І коли став більш-менш на ноги, пішов сам — оновити дані. До цього служби не мав: ні строкової, ніякої. Але у мене і брат служить, і батько все життя прослужив».
Свій шлях у Збройних Силах Антон розпочав із піхоти. Одразу після базової військової підготовки його направили в 85-й батальйон на Запорізький напрямок. Чотири місяці в окопах, під постійними обстрілами, у режимі ротацій «тиждень через тиждень» стали серйозним бойовим хрещенням.
Згодом боєць перевівся у інший підрозділ 105-ї бригади, ближче до рідних країв. Каже, що «вдома і стіни лікують», і колектив підібрався надійний: хоч у вогонь, хоч у воду.
Зараз «Бармен» служить у підрозділі протиповітряної оборони. На рахунку його мобільної вогневої групи вже є збиті ворожі цілі на Сумщині та Харківщині. Свій «коктейль» перемог хлопці фіксують на спеціальній палиці, де робилять зарубки за кожен приземлений російський безпілотник. В основному це «шахеди» та «гербери».
Антон зізнається: збивати повітряні цілі — це важка і неймовірно небезпечна праця: «Важко на будь-якому напрямку. Ти не знаєш, що за тим шахедом ще летить».
Вдома на Антона чекають дружина та 10-річна дитина. Поруч, усього за кілька кілометрів, живуть батьки. Прильоти туди відбуваються регулярно — буквально за кілька днів до розмови ворожий обстріл посік будинки цивільних та поранив людей.
Саме тому питання мотивації для «Бармена» взагалі не стоїть: «Воно летить на хати моєї сім’ї, моїх родичів, всього на світі. Треба збивати все це лайно. Мотивація є, і можливості є. Бажаючих тільки мало…»
Сьогодні Антон не прагне високих посад чи звань. Найбільше його бажання — швидше закінчити цю війну і повернутися до нормального життя. Про те, чи повернеться колись за барну стійку, боєць поки не загадує. Розуміє, що попереду буде непроста адаптація. Головне для нього на перший час — просто побути поруч із дружиною та дитиною, присвятити їм кожну хвилину.
І кожен збитий ворожий дрон – це врятовані життя, збережені домівки та ще один крок до дня, коли Антон зможе обійняти рідних під мирним українським небом.
