У новому випуску авторського відеопроєкту Галини Студеницької «Такі часи…» відбулася відверта та емоційна розмова з тернопільською журналісткою, мамою двох дітей та дружиною військовослужбовця ЗСУ Анною Тарасенко. Інтерв’ю присвячене надважкій долі жінок, які роками чекають своїх чоловіків із фронту, самостійно виховують дітей та дають раду родинним кризам і суспільному нерозумінню.
Кохання на відстані та війна з 2013 року
Анна Тарасенко розповіла, що її чоловік пішов на регулярну службу ще восени 2013 року, застав Майдан, а одразу після нього — пішов на фронт добровольцем. Пара фактично познайомилася на його проводах, тож цивільного спільного життя вони майже не знали — усі роки стосунків минули на відстані. До війни, за словами Анни, її чоловік захоплювався історичною реконструкцією, розкопками та збиранням старожитностей.
Проводжаючи чоловіка вкотре на фронт після короткої 15-денної відпустки, журналістка ділиться важким досвідом:
Притирання під час відпустки: перші 3–5 днів військовий звикає додому, до іншого режиму та побуту, а крайні 5 днів — думками він уже знову на фронті, переживаючи сильний стрес через небажання покидати родину.
Синдром дезорієнтації: Анна описує, як важко ветеранам дається повернення у цивільну тишу. У перші нічні години вдома чоловік прокидався, зривався, шукав рацію чи зброю, не одразу розуміючи, де перебуває.
«Ми не повинні наших воїнів підлаштовувати під себе, перебудовувати і казати: “ти став не таким, я хочу повернути колишнього”. Потрібно прийняти людину такою, якою вона повернулася», — наголошує Анна, коментуючи сумну статистику розлучень в Україні.
Вагітність на самоті та серія трагічних втрат
Особливо драматичною частиною інтерв’ю стала розповідь Анни про її другу вагітність. Це вже друга дитина, яку вона виношувала сама (під час першої вагітності донькою Дарією чоловік перебував в АТО).
За цей період жінка пережила кілька особистих катастроф:
Загроза викидня: через сильний стрес серед нічної тиші в Анни відкрилася кровотеча, і її терміново шпиталізували, поки старша дитина спала сама вдома.
Втрата племінників: рідна сестра Анни у 2023 році втратила на війні 25-річного сина. Невдовзі через підірване горем здоров’я раптово помер і другий, молодший син сестри, який активно волонтерив.
Смерть бабусі: паралельно з похороном племінника від третього інсульту померла бабуся Анни.
Пологова діяльність в Анни запустилася передчасно на тлі виснаження саме в день панахиди за бабусею. Жінка сама на автомобілі приїхала до пологового будинку, а її чоловік встиг викупити останній квиток на потяг до Хмельницького, дізнавшись про народження сина вже в дорозі.
Ухилянти та дитячі сльози: суспільний розкол
Анна Тарасенко відверто зачепила тему так званого «різношерстного суспільства» та поранила серця глядачів історією про старшу доньку. Дівчинка прийшла з двору в сльозах, тому що інші діти, які гуляли зі своїми татами, насміхалися з неї та казали, що в неї «немає батька». Донька намагалася пояснити одноліткам, що її тато воює, але дитяча жорстокість та туга за батьком підкосили дитину.
Найбільшим тригером для дружин військових, за словами Анни, залишаються ухилянти:
«Здорові мужики грають у дворі у волейбол, грають у теніс, і для них війни немає абсолютно. При цьому вони виступають великими політиканами, обговорюють у дворах дії ЗСУ, розказують, що там “здали” чи “відступили”, абсолютно не маючи уявлення, що там коїться. Вони просто піджали хвостики і заховалися за дружин».
Незважаючи на колосальну фізичну та психологічну втому, Анна підкреслює, що разом із іншими дружинами військових вони створили міцне ком’юніті, тримаються одна за одну, виховують дітей та продовжують возити волонтерську допомогу на передову.
Читайте також: Прем’єра проєкту «Такі часи…»: розмова з отцем Андрієм Любунем
Прем’єра проєкту «Такі часи…»: розмова з отцем Андрієм Любунем
