44-та окрема артилерійська бригада імені гетьмана Данила Апостола у рубриці «Історії Героїв» розповіла про військового медика Євгенія – лікаря-травматолога, науковця, офіцера та заслуженого лікаря України, який із початком війни добровільно став до лав Збройних сил.
До повномасштабної війни Євгеній працював у науково-дослідному інституті в Харкові, займався медициною та наукою. Однак вирішив залишити звичне життя і вирушити на фронт.
«Я добровільно став до лав війська, бо вважав і вважаю це своїм громадянським і професійним обов’язком», – розповідає військовий медик.
За його словами, родина хвилювалася через таке рішення, але підтримала його вибір. Сьогодні офіцер поєднує одразу кілька ролей: профільного лікаря, організатора евакуації, управлінця та психолога для військовослужбовців.
Одним із найбільших викликів на фронті він називає постійну загрозу з повітря. Через активне використання росіянами безпілотників та авіації евакуація поранених стала значно складнішою та небезпечнішою.
«Контроль неба – це те, що ускладнює евакуацію і життя мого підрозділу. За останній період у нас дуже багато переміщень через те, що підрозділ потрапляв під вогневе ураження противника», – зазначає Євгеній.
Він розповідає, що сучасний військовий медик повинен володіти не лише професійними медичними навичками, а й уміти діяти в умовах небезпеки, орієнтуватися під час обстрілів та дбати про безпеку особового складу.
Попри службу на фронті, Євгеній продовжує займатися науковою діяльністю. Уже під час війни він захистив дисертацію, здобув ступінь доктора філософії (PhD) у галузі медицини та отримав другу вищу освіту за управлінським напрямком.
Особливу увагу медик звертає на психологічний стан військових. За його словами, стрес, недосипання, постійна напруга та обстріли часто проявляються фізичними симптомами – головним болем, підвищеним тиском, болем у спині чи порушенням сну.
Військовий також наголошує на важливості базових навичок домедичної допомоги для цивільних. Він переконаний, що в критичній ситуації не можна піддаватися страху та бездіяльності.
«Якщо при масивній кровотечі не діяти, людина може загинути за лічені хвилини. Якщо поруч є хтось, хто здатен накласти турнікет або правильно викликати допомогу, шанси на виживання суттєво зростають», – говорить офіцер.
Після перемоги Євгеній планує повернутися до клінічної та наукової роботи. Водночас переконаний, що досвід військової медицини назавжди залишиться важливою частиною його життя та професійного шляху.
