“Недитячий” дитячий журнал втрапив до тернопільських дошкільнят та учнів молодших класів. Батьки та фахівці вдарили на сполох. Видавець запевняє, що такого контенту у виданні більше не буде.
“У красеня Костика безмежно закохалися 50 дівчаток. 20 дівчаток побігли топитися у ставку, але їх витягнули рятівники, і вони закохалися в рятівників. 12 дівчаток пішли до аптеки купити отрути, але замість отрути їм продали зеленку, і вони розчарувалися в коханні. 7 дівчаток розлюбили Костика і безмежно закохалися в красеня Сергійка. Решта дівчаток твердо вирішили вийти заміж за красеня Костика, щойно він виросте. Скільки дівчаток мріє про те, щоб красень Костик якнайшвидше виріс?”, – такий зміст однієї із задач у дитячому пізнавально-розважальному журналі “Куля”, який читають і тернопільські діти.
Можуть сприйняти як інструкцію
Такий “життєвий” підхід до викладу інформації зустрічається в інших дитячих задачках. Наприклад, про хлопчика, який пише на паркані непристойне слово з 15 букв. Автори допису пропонують дітлахам вирахувати, чи вистачить дитині паркану аби вмістити все слово за умови, що кожних три букви займають по 62 сантиметри, а довжина паркану 3 метри 12 сантиметрів… Такі задачі побачив тернополянин, громадський активіст Юрій Кулик, який про знахідку написав у facebook.
– Ми не передплатники журналу, він мені в руки потрапив випадково, – каже батько п’ятирічної Анастасії Юрій Кулик. – Діток фотографували під час святкового ранку, а фотографію надіслали в редакцію журналу. Це гарно. Батькам і малечі приємно. У садку батькам сказали, що от така гарна фотографія є. Батьки вирішили купити той журнал. Для сімейного архіву, так би мовити. Знайти його в Тернополі не проблема, коштує 12 гривень.
Вже вдома тернополянин почав переглядати журнал і зрозумів, що в руках “недитяче” дитяче видання.
– Дитині я, звісно, того не читав, бо з окремих завдань і статтей зрозумів, що дітям такого не те що читати, а навіть показувати не можна, – продовжує чоловік. – Непристойні слова на паркані, дівчата, які пішли топитися, діти, які купували отруту… Це у межі логіки і адекватності не вкладається. Це ж діти. Добре, якщо батьки побачать і заберуть вчасно. Але ж журнал читають і першачки, і другокласники.
Чоловік не бачив попередніх номерів видання і навіть не хоче цікавитися тим, що там написано. Після публікації у соцмережі ця тема зацікавила й інших батьків та привернула увагу журналістів.
– У коментарях і приватно люди писали, що діти приносили журнал додому, – говорить пан Юрій. – Як я зрозумів, його не розповсюджують по освітній вертикалі, бо діти додому приносять нечасто. Скарг поки що нікуди не писав, бо ж вихідні й святкові дні. Моя особиста думка така: такі речі не можна приносити у садок чи школу. Не можна дітям показувати таку писанину. Куди дивилися і дивляться контролюючі органи, я не знаю. Але буду цікавитись.
Як задачі з таким змістом можуть впливати на дітей, ми запитали у дитячого психолога. Обурення та хвилювання батька, як підтвердила фахівець, небезпідставні. Таке чтиво може призвести до трагедії.
– Такі речі і такі приклади в дитячій літературі неприпустимі, – каже дитячий психолог та психотерапевт Ірина Срібна. – Діти сприймають все буквально. Тобто ті самі варіанти – “топитися” чи “приймати отруту” – можуть сприйняти як нормальне явище в життєвих ситуаціях та повторити “подвиг”. Те ж саме з лайливим словом із 15 букв. Діти, прочитавши таке, будуть довго думати і вгадувати, що ж це за слово. Можливо, для дорослих це смішно чи весело, але для дітей небезпечно. Моя порада батькам: читайте всю літературу, яку купуєте малим дітям. Хоча б переглядайте її, бо можна побачити подібні “дотепи”, як і в журналі. Дорослі повинні фільтрувати інформацію для дітей, бо у світі й так вистачає негативу та проблем.
У майбутньому такого не буде
Засновник журналу переконує, що недитячі задачі – результат невдалого творчого експерименту.
– Журнал існує вісім років, і раніше ми чули від батьків та читачів лише позитивні відгуки і подяку, – каже засновник видання Олег Кручек. – В останньому випуску минулого року вирішили поекспериментувати. Втім, це призвело до ось такої прикрості. Десь автор підійшов з недитячим гумором, десь я не побачив. Невдалі експерименти, як відомо, продовження не мають. Тому подібних речей у нашому журналі не буде. Насправді ситуація дуже неприємна, бо останніми днями на нас посипалось багато негативу…
У міському управлінні освіти запевнили, що “добра” на розповсюдження журналу у навчальних закладах міста ніхто не давав.
– Коли до нас приходять чи то з рекламою, чи то з різними виданнями і просять дати дозвіл поширити це в закладах міста, ми відмовляємо, – говорить начальник управління Ольга Похиляк. – Це стосується й журналу, про який ви запитуєте.
Потрапляють такі видання до дітей, до слова, після візитів до шкіл і садочків торгових представників чи представників редакції. Часто такі розповсюджувачі отримують дозвіл директора чи вчителя або ж взагалі нікого не запитують.
Журнал, варто зазначити на захист видання й колективу, містить багато цікавих конкурсів, публікацій, порад та майстер-класів. Ми переглянули декілька попередніх випусків – схожих на вищеописані задачі не побачили.
Джерело: “20 хвилин“
