В українському суспільстві час від часу виникають розмови про незадовільний стан з використанням української мови як державної. Російсько-українська війна додатково загострила сприйняття цієї проблеми. У соцмережах та ЗМІ можна зустріти чимало пояснень щодо причин такого стану, а також рецептів, як його виправити на краще.
Експерти, політики та просто небайдужі люди рекомендують владі вживати чимало різноманітних кроків, починаючи від публічних переконань та просвітництва аж до заборони російськомовних естрадних виконавців та друкованих видань тощо. Але всі ці напів- заходи не в стані кардинально виправити ситуацію. Потрібно дивитись в корінь проблеми. Допоки на керівних посадах в Україні не будуть поголовно перебувати носії української мови, доти проблема української мови як державної залишатиметься без вирішення.
За визначенням філологів носіями мови (або рідномовцями) є люди, які володіють мовою як своєю рідною, вільно та природно використовують її у повсякденному житті, професійних та соціокультурних сферах спілкування. Це представники мовної спільноти, які засвоюють мову з дитинства і є її природними носіями.
Щодо мовних питань в Україні неодноразово проводились різноманітні опитування та оцінки. Але найточнішими досі залишаються статистичні дані, які базуються на результатах останнього Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Так перепис показав, що українську мову вважали рідною 67,5 % населення, а російську — 29,6 %. Зокрема, з урахуванням національного складу населення, українську мову вважали рідною: українці – 85,2 %, росіяни – 3,9 %, євреї – 13,4 %, кримські татари – 0,1 %, грузини – 8,2%, вірмени – 5.8% тощо.
Звідси простий, але логічний висновок. Допоки на керівних посадах в Україні будуть росіяни, євреї, кримські татари чи представники інших національних меншин, доти українська мова як державна не охопить всі сфери життєдіяльності в Україні. Тільки українці, для яких українська мова є рідною, здатні, перебуваючи при владі, забезпечити українській мові справжній статус державної.
Адже чиновник, який не сприймає українську як свою рідну й не користуються нею у щоденному житті, який мислить і працює іншою мовою, не буде природним захисником української. Тому справжнє утвердження державної мови можливе лише тоді, коли у владі домінуватимуть ті, хто не лише формально знає українську, а й живе нею щодня.
Ростислав Новоженець
