Заспокоюватися зарано: насправді боєкомплектів у московитів дуже багато. Наприклад, є мільйони снарядів до застарілих танків Т-62 чи гармат Т-2 снарядів. Суттєво зменшилася кількість 152 та 122- міліметрових снарядів, тому вони витягують стару техніку. Так само із запасом ракет. Ми забуваємо, що московити поки що не використовують ракети «Точка-У». І хоча вони вражають цілі на відстані до 100 км, але їх у ворога багато. Чимало й інших ракет радянської доби. Продовжуються перемовини з Іраном про постачання балістичних ракет.
Через те очікувати, що буде суттєве зменшення обстрілів – важко.
Нам потрібно разом з нашими партнерами формувати сильнішу протиповітряну оборону. Дуже добре себе зарекомендували комплекси NASAMS. За повідомленнями наших сил ППО, під час обстрілу 15 листопада в радіусі прикриття з суходолу було збито 100% ракет. Україні необхідно продовжувати форматувати високотехнологічну ППО, щоб збивати ворожі ракети.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ТАКОЖ
Що відбувається на передовій?
Упродовж найближчих тижнів триватимуть дуже важкі бої на Бахмутському напрямку. Цей напрямок для московитів дуже важливий: захоплення Бахмута може відкрити їм дорогу на Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ . Особливо важливий Слов’янськ, де під Миколаївкою біля ТЕЦ є водозабір. Там страшні бої продовжуються і ще триватимуть.
Пам’ятаймо: кожен український воїн, який бере участь у ближньому бою чи тримає оборону на лінії фронту, є героєм.
Так само важкі бої у найближчі два тижні нас очікують на Вугледарському напрямку. У Волновасі є залізничний вузол, а від Вугледара, що розташований на підвищенні , до Волновахи – 20 км. Наразі ЗСУ з Вугледара тримають під вогневим контролем залізничний вузол, через який постачається техніка, боєкомплект, жива сила на Запорізький і частково Херсонський напрямки. Тому ворог прагне захопити Вугледар. Точаться жорсткі бої. Наші герої перебувають під нищівними обстрілами .
На мою думку, ЗСУ поступово здобудуть плацдарми на Кінбурнській косі та наступатимуть у напрямку Олешок, Каховки, Нової Каховки. Кінбурнська коса виконує подвійну роль: відтягування сил ворога, які могли б перекинути на Донецький напрямок, і звільнення лівобережжя Херсонщини з виходом на Крим. Дуже важко ще й через те, що на лівобережжі Херсонщини багато зрошувальних систем, каналів. Просування можливе лише дорогами, які перебувають під вогневим контролем ворога. І хоча на лівому березі Дніпра наступальні дії є важкими, але успіхи будуть.
Будуть добрі новини і звільнення територій на Сватівському напрямку і в напрямку Кремінної. Втім, просто зараз очікувати якихось великих перемог важко. Наближчими тижнями нам потрібно поповнити боєкомплект, підтягнути резерви. Та й погода не сприяє великим наступальним діям .
На Запоріжчині йдуть позиційні бої. Вороги намагаються наступати , підтягнули сили і засоби, але там є добре укріплені позиції ЗСУ, і , на мою думку, московитам не вдасться прорвати фронт.
Найефективнішим був би удар ЗСУ у бік Мелітополя. Ми тримаємо під вогневим контролем канали постачання озброєння, боєкомплекту і живої сили з боку Криму . Якби ЗСУ перерізали шлях в районі Мелітополя, то вороже угруповання опинилося б в оперативному оточенні , а відтак знову був би «жест доброї волі» або контрольований вихід. Якби ЗСУ звільнили Мелітополь, то окупантам драпали б також з Енергодара та ЗАЕС. Московити про це знають, тож формують три ешелони оборони у бік Мелітополя.
Але попри все, я переконаний, що звільнення Мелітополя станеться саме тоді, коли ворог не очікуватиме. Коли загострить увагу на іншому напрямку, як було перед звільненням Харківщини і Лимана, коли ворог сконцентрував основні сили і засоби на Херсонщині.
Отже, напрямки ключових бойових дій: лівобережна Херсонщина – Крим; Мелітополь і Запорізька область та далі на Маріуполь; Вугледарський напрямок на Волноваху і Маріуполь ; Бахмутський напрямок, а далі – Авдіївка й Донецьк ; через Кремінну, Сватове й Старобільськ пролягає шлях на Луганськ.
Великих перемог чи значних звільнень територій у наступні два тижні я не бачу. Триває період укріплення на відвойованих позиціях. Перегрупування. Підтягування резервів для продовження наступу і звільнення територій України.
Павло Жебрівський,
Президент військово-цивільної спілки “Бойове Братерство України”
