Заспокоюватися зарано: насправді боєкомплектів у московитів дуже багато. Наприклад, є мільйони снарядів до застарілих танків Т-62 чи гармат Т-2 снарядів. Суттєво зменшилася кількість 152 та 122- міліметрових снарядів, тому вони витягують стару техніку. Так само із запасом ракет. Ми забуваємо, що московити поки що не використовують ракети «Точка-У». І хоча вони вражають цілі на відстані до 100 км, але їх у ворога багато. Чимало й інших ракет радянської доби. Продовжуються перемовини з Іраном про постачання балістичних ракет.
Через те очікувати, що буде суттєве зменшення обстрілів – важко.
Нам потрібно разом з нашими партнерами формувати сильнішу протиповітряну оборону. Дуже добре себе зарекомендували комплекси NASAMS. За повідомленнями наших сил ППО, під час обстрілу 15 листопада в радіусі прикриття з суходолу було збито 100% ракет. Україні необхідно продовжувати форматувати високотехнологічну ППО, щоб збивати ворожі ракети.
Що відбувається на передовій?
Упродовж найближчих тижнів триватимуть дуже важкі бої на Бахмутському напрямку. Цей напрямок для московитів дуже важливий: захоплення Бахмута може відкрити їм дорогу на Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ . Особливо важливий Слов’янськ, де під Миколаївкою біля ТЕЦ є водозабір. Там страшні бої продовжуються і ще триватимуть.
Пам’ятаймо: кожен український воїн, який бере участь у ближньому бою чи тримає оборону на лінії фронту, є героєм.
Так само важкі бої у найближчі два тижні нас очікують на Вугледарському напрямку. У Волновасі є залізничний вузол, а від Вугледара, що розташований на підвищенні , до Волновахи – 20 км. Наразі ЗСУ з Вугледара тримають під вогневим контролем залізничний вузол, через який постачається техніка, боєкомплект, жива сила на Запорізький і частково Херсонський напрямки. Тому ворог прагне захопити Вугледар. Точаться жорсткі бої. Наші герої перебувають під нищівними обстрілами .
На мою думку, ЗСУ поступово здобудуть плацдарми на Кінбурнській косі та наступатимуть у напрямку Олешок, Каховки, Нової Каховки. Кінбурнська коса виконує подвійну роль: відтягування сил ворога, які могли б перекинути на Донецький напрямок, і звільнення лівобережжя Херсонщини з виходом на Крим. Дуже важко ще й через те, що на лівобережжі Херсонщини багато зрошувальних систем, каналів. Просування можливе лише дорогами, які перебувають під вогневим контролем ворога. І хоча на лівому березі Дніпра наступальні дії є важкими, але успіхи будуть.
Будуть добрі новини і звільнення територій на Сватівському напрямку і в напрямку Кремінної. Втім, просто зараз очікувати якихось великих перемог важко. Наближчими тижнями нам потрібно поповнити боєкомплект, підтягнути резерви. Та й погода не сприяє великим наступальним діям .
На Запоріжчині йдуть позиційні бої. Вороги намагаються наступати , підтягнули сили і засоби, але там є добре укріплені позиції ЗСУ, і , на мою думку, московитам не вдасться прорвати фронт.
Найефективнішим був би удар ЗСУ у бік Мелітополя. Ми тримаємо під вогневим контролем канали постачання озброєння, боєкомплекту і живої сили з боку Криму . Якби ЗСУ перерізали шлях в районі Мелітополя, то вороже угруповання опинилося б в оперативному оточенні , а відтак знову був би «жест доброї волі» або контрольований вихід. Якби ЗСУ звільнили Мелітополь, то окупантам драпали б також з Енергодара та ЗАЕС. Московити про це знають, тож формують три ешелони оборони у бік Мелітополя.
Але попри все, я переконаний, що звільнення Мелітополя станеться саме тоді, коли ворог не очікуватиме. Коли загострить увагу на іншому напрямку, як було перед звільненням Харківщини і Лимана, коли ворог сконцентрував основні сили і засоби на Херсонщині.
Отже, напрямки ключових бойових дій: лівобережна Херсонщина – Крим; Мелітополь і Запорізька область та далі на Маріуполь; Вугледарський напрямок на Волноваху і Маріуполь ; Бахмутський напрямок, а далі – Авдіївка й Донецьк ; через Кремінну, Сватове й Старобільськ пролягає шлях на Луганськ.
Великих перемог чи значних звільнень територій у наступні два тижні я не бачу. Триває період укріплення на відвойованих позиціях. Перегрупування. Підтягування резервів для продовження наступу і звільнення територій України.
Павло Жебрівський,
Президент військово-цивільної спілки “Бойове Братерство України”
Обговорення