Санітарна інструкторка 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Надія пройшла шлях від цивільної медицини до служби у війську всього за кілька днів. Рішення змінити життя вона ухвалила разом із сестрою Любов’ю, яка також служить у бригаді.
Про початок бойового шляху Надії вперше стало відомо з розповіді її сестри. Саме Надія запропонувала пов’язати своє життя з військом і одразу налаштувалася діяти рішуче. За її словами, вони разом з’ясували всі деталі, пройшли ВЛК і без зволікань стали до служби.
З цивільної роботи Надія звільнилася практично миттєво, попередивши колег, що має лише один день. Уже за кілька днів замість легких капців і білого халата вона взула берці та одягнула військову форму. Рідні сприйняли її рішення спокійно, а чоловік, який уже мав досвід служби, одразу підтримав.
Нині Надія обіймає посаду санітарної інструкторки. До її основних обов’язків належить надання першої домедичної допомоги військовим та первинний контроль за станом бійців. Перехід із цивільної медицини у військову став серйозним викликом, однак адаптації сприяла згуртованість колективу. За словами Надії, атмосфера в підрозділі давно стала майже сімейною, з підтримкою, взаємодопомогою та власними жартами.
Особливе місце в цій військовій сім’ї займає киця Сонька, яка стала справжньою улюбленицею підрозділу. Кошеня з’явилося в частині ще восени, коли виникла потреба боротися з мишами. Маленька киця швидко виросла й перетворилася на бойову охоронницю, яку Надія жартома називає “наступальною” зброєю.
Попри складні умови служби, військова зберігає оптимізм і ділиться ним з побратимами. Каже, що іноді звичайне спілкування, сміх або навіть спільне мовчання допомагають не гірше за професійну психологічну підтримку.
Плани на майбутнє після Перемоги Надія будує обережно. Чи залишиться у війську, поки не знає, але переконана в головному: Перемога буде зовсім скоро. Вона радить завжди вірити в краще і не втрачати надії, адже, за її словами, якось та й буде, і все обов’язково буде добре.
