У четвер, 11 червня 2026 року, в Тернопільській загальноосвітній школі №4 підрядна організація завершила монтаж унікальної історичної віконної рами. Ця подія підсумувала майже дворічну боротьбу за збереження автентичного елемента будівлі, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Раму, яка понад пів року перебувала на професійній реставрації у Львові, вдалося повернути на її історичне місце завдяки зусиллям громадських активістів. Про це повідомляє «Суспільне Тернопіль».
Від смітника — до відновлення пам’ятки
Історія порятунку архітектурного елемента розпочалася у серпні 2024 року. Напередодні нового навчального року історичну металеву конструкцію поспіхом зрізали та демонтували, замінивши її на звичайне біле металопластикове вікно. За словами архітекторки громадської організації «Брами Тернополя» Анни-Марії Дзюбак, унікальну раму буквально врятували зі смітника: вона лежала біля контейнерів у вигляді порізаних шматків металу.
Активісти невідкладно звернулися до Тернопільської міської ради зі скаргою на незаконне втручання в несучі конструкції пам’ятки та погіршення естетичного вигляду фасаду. ГО «Брами Тернополя» взяла на себе місію з порятунку об’єкта та ініціювала його капітальну реставрацію.
Над відновленням понівеченого металу у Львові працював відомий консерватор творів мистецтва Василь Карпів. Загальна вартість реставраційних та монтажних робіт перевищила 120 тисяч гривень. Усі необхідні кошти зібрали завдяки небайдужим благодійникам.
Стиль сецесії та компроміс із керівництвом закладу
Відновлене вікно є рідкісним для Тернополя зразком металевої конструкції у стилі європейської (віденської) сецесії (модерну). Проте процес його повернення затягнувся на місяці через тривалі та складні переговори з керівництвом школи.
Зрештою, активістам та дирекції вдалося досягти компромісу: сучасне пластикове вікно залишили з внутрішнього боку приміщення для збереження тепла, а відреставровану металеву сецесійну раму змонтували ззовні як декоративно-історичний екран фасаду.
Директорка ЗОШ №4 Наталія Левенець визнала, що тривалий час опиралася встановленню конструкції через брак комунікації:
«Ми не знайшли згоду знаєте з чого, що я не бачила реставроване вікно. Мені було образливо… Воно дійсно вигляд нормальний має. Дійсно дівчата постаралися. Як далі буде виглядати це вікно з тим склом, не знаю. Функціональність його буде порушена напевно, працювати в тому приміщені буде важко, якщо ми не будемо провітрювати».
Очільниця школи сподівається узгодити з реставраторами можливість зробити одну із секцій металевої решітки рухомою (у формі кватирки), щоб кімнату можна було повноцінно провітрювати.
Наступним і фінальним етапом відновлення пам’ятки стане скління рами. Анна-Марія Дзюбак зазначила, що майстри планують розпочати монтаж спеціальних скелець у металеві пази вже наступного тижня.
