Щороку Мюнхенська безпекова конференція стає майданчиком формування світової політики. І вже щонайменше четвертий раз поспіль в центрі уваги — Україна. Але контекст щоразу різний.
За рівнем емоцій Мюнхен-2025 можна порівняти хіба що з Мюнхеном-2022. Я памʼятаю ту поїздку напередодні повномасштабного вторгнення. Тоді всі переконували Президента не їхати, так само як потім переконували його залишити Київ. І ніхто не вірив в Україну, в нашу здатність витримати удар. Але Україна довела всім, що її ніколи не можна недооцінювати.
Цього разу, як і три роки тому, Україна опинилася в центрі геополітичного шторму. Але є одна річ, яку не розуміють деякі наші співрозмовники та деякі іноземні медіа: після цих років спротиву повномасштабній російській агресії нас уже нічим не злякати. І Президента Зеленського вже нічим не злякати. Витримавши такий тиск, який він витримав за ці три роки, він під жодним іншим тиском вже не похитнеться.
У попередні тижні та дні світова дипломатія дійсно увійшла в період турбулентності. Тому чесно скажу, ми їхали у цей візит, пристебнувши «дипломатичні паски безпеки». Перший день дійсно був важким. Але ми витримали удар і другий день йшов уже за іншою динамікою.
Звісно, вся увага медіа була спрямована на заяви представників нової Адміністрації США. Вони хвилювали всіх в Україні та за кордоном. Наша делегація на чолі з Президентом Володимиром Зеленським вела дуже тверду та нестандартну дипломатичну гру, щоб вивести цей процес у правильне русло, і врешті це вдалося зробити.
Але в тіні американських заяв, точніше під їхнім впливом, відбувався може й більш важливий, я би сказав історичний процес. Його могли не побачити телекамери, але його точно відчули дипломати за зачиненими дверима.
Цим ключовим відкриттям Мюнхена-2025 стала нова сила Європи. Це дійсно був момент істини для європейців. Беручи участь у деяких з переговорів, я усвідомлював, що таких виразів облич деяких наших європейських партнерів я не бачив з 2022 року. На них була суміш обурення, шоку, але й готовності до дій.
Ми використали переговори в цей особливий час саме для того, щоб пробудити Європу по-справжньому. Щоб спрямувати обурення та шок у конкретні дії на зміцнення себе та нас. Бо безпека України та Європи неподільні. І я відчуваю, що нам це разом із нашими партнерами вдалося. Європа реально почала діяти, як би важко це їй не давалося, і це вплинуло на загальну динаміку та змістило центр тяжіння. Ми вічдули, що ми не наодинці. І ми вдячні європейським партнерам за їхню підтримку та лідерство.
Хочеться вірити, що так піде й далі. Бо якими б не були передумови, нам потрібна більш обʼєднана та впевнена в собі, проактивна та рішуча Європа. Нам потрібна самодостатність. Українська та загалом європейська.
Зараз розпочинається нова ера. Це має бути ера союзництва з усвідомленням важливості та ролі кожного, поваги до внеску кожного. Європа буде перебирати більше відповідальності. Але роль Сполучених Штатів залишається дуже важливою. Без США не «злетять» ані гарантії безпеки, ані довгострокова стабільність. Тому маємо зміцнювати трансатлантичну єдність на основі взаємної поваги та чесного розподілу навантажень. До речі, Україна вже відіграє важливу роль і несе дуже значну частину безпекового тягаря. Вважаємо, що це має визначати і нашу ключову роль в архітектурі безпеки, яка зараз поступово набуває все більш чітких обрисів.
Ми зацікавлені саме у рівноправній та ефективній співпраці обидвох берегів Атлантики. І до речі, це найбільший страх росіян, що закінчиться все не лише новою силою США, але і новою силою Європи. Зараз все до того йде.
Насамкінець завершу тими ж словами, які сказав наприкінці зустрічі міністрів «Групи семи» нашим найближчим друзям. Вірте в Україну. Три роки тому в нас майже ніхто не вірив. Але ми вистояли й довели свою силу. Ніколи не недооцінюйте Україну. І не переоцінюйте Росію.Слава Україні!
Андрій Сибіга
Міністр закордонних справ України
