Деякі крилаті ракети йдуть на ціль на зовсім невеликій висоті — наприклад, для «Калібрів» заявлені 50-150 метрів. Пускають їх при цьому борти, що злітають з аеродромів глибоко на території РФ. Наприклад, з Енгельса Саратовської області — по прямій до Києва десь 1100 км. Єйськ — 700 км. Саваслейка — 900. Авіабаза Оленья це взагалі Мурманськ — 2000 км до української столиці.
Я до чого. Подекуди крилаті ракети запускаються або деякий час летять прямо над головами простих росіян. І от мені цікаво — які це відчуття?
От ти живеш у невеликому місті чи селі. Тебе не сліпить блиск мільйонів, закачаних у Москву чи Петербург. Ти на собі знаєш, що пенсії маленькі, нормальної роботи часто немає, а рівень корупції захмарний. Що інфраструктура розвалюється, люди замерзають прямо у своїх будинках, а у 30 млн громадян РФ немає доступу до каналізації, тому вони користуються вигрібними ямами. За межею бідності за свіжими даними навіть офіційного Росстата живуть 15,7 млн росіян.
Так, по ТБ кажуть, що РФ — країна величі, що всі навколо як не поважають, то хоча б бояться, що динамічний розвиток, що перспективи дуже перспективні, а успіх — надзвичайно успішний. Однак далі ця людина по запльованому під’їзду виходить на вулицю, де асфальт не знайдуть і археологи — та бачить реальність. Зовсім іншу. На фото — якраз село Саваслейка, з авіабази якого злітають МіГ-31К.
Але десь там високо над головою буде чутно гул ракети вартістю в нову школу для райцентру. Ця ракета несе пів тонни вибухівки, щоб вбити людей, які нічого людині не зробили. Однак вона подивиться вверх і з гордістю подумає: «Ура, вот это мы всему миру показали, слава великой России!»
Загалом за майже два роки РФ запустила по Україні майже 4000 «Шахедів» і близько 7500 ракет.
Мабуть, жити за межею бідності без унітазів, але витрачати мільярди на те, щоб іншим теж було погано — це і є слава Росії.
Юрій Кошмарченко
