Після початку повномасштабної війни держава ухвалила рішення стримувати зростання тарифів для населення. Для людей це було важливим захистом у складний час. Але виникла інша проблема. Ціни на електроенергію, пальне, реагенти та матеріали продовжували стрімко зростати, тоді як тарифи для населення залишалися практично незмінними.
У результаті водоканали по всій країні опинилися в ситуації, коли витрати збільшуються щомісяця, а доходи залишаються на рівні кількарічної давності. Найскладніше те, що протягом 2022–2026 років у державному бюджеті не була передбачена компенсація різниці між економічно обґрунтованими тарифами та фактичними тарифами для населення. Фактично підприємства залишилися сам на сам із проблемою зростаючих витрат. Саме тому сьогодні десятки водоканалів України накопичили багатомільйонні борги, а питання перегляду тарифів одночасно виникло практично по всій країні.
Водоканал Тернополя — у борговій пастці
Станом на 1 травня 2026 року борг підприємства перед Міністерством фінансів України за кредитами Світового банку досяг майже 260 млн грн. Для порівняння — це понад 60% річного доходу водоканалу від надання послуг водопостачання та водовідведення.
Проблема загострюється ще більше через судовий позов Державної податкової служби щодо стягнення понад 257 млн грн заборгованості. У разі примусового списання коштів підприємство ризикує втратити можливість вчасно оплачувати електроенергію, закуповувати реагенти, проводити ремонти та забезпечувати щоденну роботу мереж. І це ще не остаточна сума. До боргу можуть додатися десятки мільйонів гривень судових витрат, а найближчим часом очікуються нові нарахування від Міністерства фінансів.
Як водоканал опинився у такій ситуації
Основна причина — різке зростання витрат при незмінному тарифі.
Сьогодні тернополяни платять за воду за тарифом, який фактично сформований на основі цін 2020–2022 років. За цей час вартість електроенергії для підприємства зросла більш ніж удвічі, пальне подорожчало більш ніж утричі, у кілька разів збільшилися витрати на реагенти, матеріали, податки та оплату праці.
При цьому тариф для населення залишався практично незмінним.
У результаті водоканал щомісяця недоотримує близько 36 млн грн. Кожен наступний місяць роботи за старими тарифами означає нові збитки та нові борги.
Електроенергія стала головною проблемою
Якщо раніше найбільший вплив на собівартість мали паливо чи ремонти, то сьогодні головний удар по водоканалах завдає саме електроенергія. Уся система водопостачання працює завдяки струму. Насоси піднімають воду зі свердловин, перекачують її містом, забезпечують роботу очисного обладнання та систем контролю якості. У Тернополі додатково працює сучасна станція знезалізнення води, яка також споживає значні обсяги електроенергії. Тому кожне подорожчання кіловат-години автоматично збільшує витрати підприємства. Саме через це проблема тарифів на воду сьогодні виникла одночасно в десятках українських міст.
Те саме відбувається по всій країні
Перегляд тарифів уже відбувся або готується в більшості міст України. У Кривому Розі тариф зріс до 78 грн 47 коп. за кубометр, у Дніпрі — до 86 грн 83 коп., в Одесі — до 93 грн 50 коп., в Ужгороді — до 96 грн 58 коп. У Чернівцях пропонують тариф 63 грн 50 коп., у Запоріжжі — 69 грн 37 коп., у Дрогобичі — 87 грн 33 коп. Фактично по всій Україні водоканали змушені виходити на рівень від 70 до майже 100 гривень за кубометр, щоб покривати реальні витрати.
Що далі
Якщо тарифи не переглядати, лише у другій половині 2026 року водоканал отримає ще понад 216 млн грн збитків. Покривати такі суми доведеться або з міського бюджету, або накопичувати нові борги.
Тому сьогодні питання стоїть вже не лише про тариф. Питання стоїть про те, чи зможе місто зберегти фінансово стабільне підприємство, яке безперебійно подає воду, підтримує її якість та забезпечує роботу всієї системи водопостачання.
