У Польщі стрімко наближаються парламентські вибори, країна перебуває у стані турбулентності передвиборчої кампанії, що також має свій вплив на Україну Про те, яке значення мають ці вибори, хто є ключовими претендентами на місця у польському парламенті та що це означає для України, розповідає Еспресо.
Як відбуваються парламентські вибори у Польщі: сейм та сенат, розподіл відсотків
У неділю, 15 жовтня, уся Польща вирушить до виборчих дільниць: обиратимуть нових депутатів та сенаторів, які формуватимуть уряд. Тут варто відзначити, що парламент відіграє провідну роль у розподілі державної влади у країні. Тому ці вибори можна назвати визначальними для подальшої діяльності всієї Польщі.
Поляки обирають представників до Сенату (верхня палата) та Сейму (нижня палата), а це відповідно 100 та 460 народних обранців. Власне функція Сенату у цій владній структурі – стабілізувати політичну ситуацію, натомість формують уряд та змінюють закони саме представники Сейму, потрапити до якого партії можуть набравши 5% голосів, а партійні блоки – 8%. Проте тут важливим нюансом є те, що кількість отриманих відсотків на виборах – не дорівнює кількості відсотків у самому парламенті.
Вирішальним моментом для формування уряду є створення коаліції за участі мінімум 231 депутата. Саме із членів цієї коаліції обирають прем’єр-міністра, який запрошує до роботи команду міністрів. Тут якраз помітна ще одна важлива відмінність від української системи: у Польщі суб’єктом права є прем’єр-міністр, а не Кабінет міністрів, як в Україні. Це фактично канцлерська система, за нею міністри – уповноважені особи прем’єр-міністра для виконання його доручень, тоді як юридична відповідальність залишається на прем’єрі.
Ключові гравці виборів 2023 року та їхнє ставлення до України
За попередніми опитуваннями та прогнозами до польського парламенту проходять 5 партій: ПіС, Громадянська коаліція, Конфедерація, Третій шлях та Нова Лівиця. Кожна із них наразі всіма можливими способами намагається активізувати та консолідувати своїх виборців.
Правляча партія – націонал-демократична ПіС, себто “Право і Справедливість”. На початку російського вторгнення її рішучість зіграла свою роль, фактично створивши приклад для решти Європи, яка слідом за поляками активно включилась у допомогу українським біженцям. Проте значною мірою ця рішучість була продиктована думкою та діями звичайних польських громадян, які без вагань відчинили для українців двері своїх домівок. ПіС прагне утриматися при владі й далі, тому докладає значних зусиль для того, аби змобілізувати свою авдиторію, зокрема і граючи на питаннях зерна, щоб поповнити її ряди фермерами. Тобто дії ПіС та політика щодо України цілком залежатимуть від настроєвих коливань її електорату реального та потенційного.
Практично в один рівень із ПіС просувається до парламенту Громадянська платформа, вона ж основа Громадянської коаліції, яка зокрема включає в себе Агроунію на чолі із Міхалом Колодзейчаком – одним з ініціаторів протестів проти імпорту українського зерна. Власне за його допомогою Громадянська коаліція планує заручитися підтримкою аграріїв, адже він сам є вихідцем із цього середовища. За даними опитувань, вона фактично не поступається відсотками провладній партії. Останню акцію із мобілізації своїх прихильників опозиція провела рівно за два тижні до виборів. Це Марш мільйонів сердець, який відбувся у неділю, 1 жовтня, та зібрав у Варшаві понад мільйон поляків із різних куточків країни. Проте під час цього маршу піднімалися здебільшого внутрішні польські питання й проблемні теми: “Я хочу пообіцяти вам закінчення польсько-польської війни наступного дня після виборів. Якщо ви проженете агресора, немає сенсу воювати”, – можна тут процитувати лідера коаліції Дональда Туска. Серед іншого опозиція обіцяє поновити повноцінну співпрацю із ЄС, яка дещо охолола за теперішньої влади. А для українців тут важливим є те, що лише кілька днів перед тим Туск дуже становчо і впевнено висловився на підтримку України, передовсім щодо беззаперечного продовження безпекової допомоги. Це свідчить про постійність їхньої політики, на відміну від ПіС.
Ще однією прохідною партією наразі виглядає Третій шлях, одним із її лідерів виступає Шимон Головня. Ця партія не висловлюється різко із жодного критичного питання, залишаючись начебто посередині, не приймаючи сторону одних чи інших. Таким способом Третій шлях намагається утримати увагу різних категорій виборців, але натомість дещо губиться серед інших більш гучних конкурентів. Проте вони також активно воюють за голоси польського фермера, оскільки у складі Третього шляху є і Польська селянська партія, яка ще у 2000-х роках була єдиним представником інтересів села.
Нова Лівиця належить до опозиції та активно виступає проти гострих консервативних рішень ПіС. Це об’єднання різних лівих партій. Вони спільними зусиллями також набирають прохідний відсоток і можуть стати частиною майбутньої коаліції, яку сформують опозиційні партії.
Варто зазначити, що відверто антиукраїнською серед претендентів на місця у парламенті є лише ультраправа Конфедерація. Її лідер був єдиним депутатом, який не проголосував у Сеймі за резолюцію зі зверненням до ЄС і НАТО допомогти Україні у війні з Росією. Про це свідчить і їхня сьогоднішня політика, зокрема й останні заяви Славоміра Менцена щодо “ремонту” ключового аеропорту, через який прибуває зброя для України, або ж залізничних шляхів, у випадку, якщо Україна не поступиться у зерновому питанні. До речі, саме ця партія найактивніша у соцмережах. Менцен записує короткі відео для Tik Tok, постійно публікує щось у Facebook та не менш жваво використовує для просування своєї політики Youtube. Проте лайки у соціальних мережах далеко не завжди перетворюються у голоси на виборах.
Зерно, біженці та безпекова складова: як наближення виборів впливає на загострення українських питань
Виборчі кампанії розгойдують політичну ситуацію у будь-якому суспільстві, тож Польща не виключення. А, як відомо, збурювати громадськість легше гострими питаннями. Теми українських біженців та зерна для поляків сьогодні перебувають саме серед гострих. Тому лунають гучні передвиборчі заяви, дещо змінилися і настрої самих поляків, на чому вдало грають політики.
“Настрої вже погіршились. І ставлення, це відчувається. Це і об’єктивні речі такі, як втома поляків від того, що діється, і втомленість від війни, від економічної кризи. І загальні трохи депресивні настрої в поляків, бо життя погіршилося, – зазначає для Еспресо політтехнолог, член правління Polish Public Relations Association Михайло Красюк. – Не критично, але певна ерозія є”.
І в той час, як зернове питання цілком ймовірно відійде на другий план та знайде певні консенсуси, тема біженців залишатиметься ключовою в українському питанні на польській політичній сцені. Наразі її активно розкручує Конфедерація, підігріваючи у мережах думку своїх прихильників. Тим часом конкретні дії у цій сфері цілком залежатимуть від результатів виборів та створеної коаліції. А їх спрогнозувати поки що складно. Попри це, за попередніми прогнозами, більш ніж реально, що частина допомоги чи пільг для українців можуть не бути продовженими. Власне не скасованими, а просто не продовженими.
Разом із тим безпекова тема, а саме подальше постачання зброї для України та навчання українських військових, не ставиться під сумнів з огляду на постійну участь у цьому процесі НАТО та ЄС. Тут не говорить про припинення підтримки навіть затята Конфедерація, а вже решта політичних партій демонструють її у достатній мірі.
“Безпекова допомога пов’язана із присутністю НАТО, стратегією НАТО і американською підтримкою, – пояснює Еспресо депутат другої й третьої каденції Польського сейму, громадський діяч, історик Мирослав Чех. – Це пов’язано із безпекою України, але воно прямо корелюється із безпекою Польщі”.
Чого очікувати від результатів: що може змінитися в польській політиці щодо України
Звісно все виглядає так, що для України існують кращі та гірші варіанти результатів виборів у Польщі. Найімовірнішими серед них є три шляхи формування переможцями парламенту, які залежатимуть від набраного відсотка голосів.
Перший варіант – це той, коли ПіС візьме абсолютну більшість і проведе уряд через парламент самостійно. У цьому варіанті гостре питання зерна потрохи зійде на маргінеси, але залишиться питання вступу України до ЄС. Що ж до політики, то вона коливатиметься разом із настроями суспільства.
Другий варіант – коли відносну більшість візьме Платформа, і отримає шанс утворити коаліцію з Новою Лівицею та Третім шляхом. Відповідно тут постійна та непохитна позиція Туска відома, підтримка України не зміниться.
І є третій варіант – коли ПіС візьме відносну більшість, але не отримає в Сеймі абсолютної більшості, за законом право спробувати створити уряд отримує партія, яка виграла вибори. Щоб скористатися цим шансом, ПіС домовлятиметься із Конфедерацією. Як підкреслює Михайло Красюк, цей варіант для України є найгіршим: “У світоглядних питаннях у них різниці немає. Тому я боюся, якщо вони почнуть домовлятися, то якраз компромісом буде підтримка України. Тому, якщо так станеться, це буде друга Угорщина. Для них питанням торгу буде Україна”.
Попри те, що до виборів залишається надзвичайно мало часу, досі прогнози дуже неточні. Ані політологи, ані соціологи не беруться із певністю трактувати й передбачати майбутні результати.
“Незрозуміло, хто переможе на цих виборах. Тому що, хоча ПіС, ймовірно, як показує більшість опитувань, отримає найбільшу кількість голосів, абсолютно незрозуміло, хто буде керувати країною”, – підкреслює соціолог і політолог з Інституту філософії та соціології Польської академії наук Міхал Котнаровський.
Референдум, як паралельна, але суперечлива, частина парламентських виборів
Паралельн із виборами до парламенту поляки матимуть ще одне голосування. Йдеться про загальнонаціональний референдум, який також відбудеться 15 жовтня.
Чому його називають суперечливим? Власне через позицію владної партії та опозиції: “Право і справедливість” закликає взяти участь у голосуванні, натомість демократична опозиція – не брати картку для референдуму та не голосувати.
Референдум ставить перед виборцями у Польщі 4 запитання
- Чи підтримуєте ви продаж державних активів іноземним компаніям, що призведе до втрати польськими громадянами контролю над стратегічними секторами економіки?
- Чи підтримуєте ви підвищення пенсійного віку, зокрема відновлення підвищеного пенсійного віку до 67 років для чоловіків і жінок?
- Чи підтримуєте ви демонтаж огорожі на кордоні між Республікою Польща та Республікою Білорусь?
- Чи підтримуєте ви прийом тисяч нелегальних іммігрантів з Близького Сходу та Африки відповідно до механізму примусового переселення, нав’язаного європейською бюрократією?
Польські видання майорять заголовками на кшталт “чому не варто брати участі у референдумі” та “як прийти на вибори і не голосувати у референдумі”. Багато неурядових організацій закликають не брати в ньому участі і пояснюють, чому не можна брати в руки бюлетень для референдуму. Дональд Туск та опозиція також від самого початку закликали до бойкоту референдуму.
Зокрема Amnesty International стверджує, що існують серйозні побоювання не лише щодо наслідків цього голосування, але й щодо його справедливості та законності.
“Політично мотивований, проведений на нерівній основі, на основі неправдивої інформації, референдум не може вирішувати реальність, в якій ми живемо”, – зазначають в організації.
Проте рішення чи брати участь у референдумі прийматиме для себе кожен громадянин Польщі самостійно.
Наближення наступних виборів
На жаль, виборча хитавиця у Польщі аж ніяк не завершиться 15 жовтня, бо її підживлюватиме наближення наступних виборів. Йдеться передовсім про місцеві, які очікуються вже за пів року і для яких тема українців також матиме наріжний характер.
“Треба розуміти, що Польща вже увійшла у період дуже довгої політичної турбулентності, – наголошує Михайло Красюк. – І ця думка, що от 15 жовтня пройдуть вибори і все заспокоїться – хибна. Нічого не заспокоїться хоча б тому, що навесні 2024 року відбудуться місцеві вибори, де українське питання також буде дуже важливим. Оскільки саме органи місцевого самоврядування доклалися до підтримки біженців. Восени 2024 року – вибори Європарламенту, і 2025 рік – президентські вибори. Фактично із відступом у пів року будуть кілька потужних виборчих кампаній, де важливу роль займатиме тема України”.
Український компонент роками був так чи інакше присутній у польських виборах, чи у питаннях історичної пам’яті, чи трудової міграції. А війна лише збільшила його можливий обсяг.
Андріана Стахів
