Верховний Головнокомандувач у мирний час, а тим більш – у час воєнного стану, є найвищою посадовою особою в Україні. На ньому, особливо під час війни, лежить обов’язок: організовувати відсіч ворогу.
Насправді не треба брехати. Ні в Бахмуті, ні в Авдіївці, ні в Сіверськодонецьку Зеленський не був. Був у місцях, віддалених від бойових дій. І це, до речі, нормально. Не може Верховний Головнокомандувач «підставлятися» під імовірне знищення. Яке б прізвище у нього не було. Але його поїздки – це шоу. І шоу триває.
На тижні Зеленський видав два популістичних месиджі:
2. Про внесення на розгляд парламенту проєкту Закону про демобілізацію. Тоді як на сайті Верховної Ради цього документа немає.
Ратний труд наших воїнів, які на передовій, оцінити неможливо. Замалою буде будь-яка сума. Бо людина щодня ризикує життям.
Чи краще 200 тисяч грн. ніж 100? Так!
Але погляньмо. Напевне, немає жодного воїна, який би зі своїх 200 тисяч грн. не купував щось необхідне для фронту. Чи то берці, чи форму або засоби для квадрокоптерів тощо. Навіть якщо зробити зарплату воїнам по мільйону доларів, але не дати боєкомплекта і зброї, не облаштувати лінію оборони, то ті гроші видадуться мізером.
Нині країна у фінансовому плані на 50% живе в борг або за гранти. А якщо додати вартість зброї чи озброєння, то лише 25% – це те, що ми заробляємо всередині країни.
Оголошення про зарплату 200 тисяч грн. – це, напевне, спроба Зеленського перебити негатив і падіння рейтингу, що триває. Нічого спільного з організацією супротиву це не має.
Якби Зеленський доручив ці гроші спрямувати на виробництво снарядів, дронів, патронів, то, мабуть, більшою була б ефективність використання цих фінансових ресурсів. Бо якщо солдат має достатній боєкомплект, захищений інженерними спорудами, має достатньо техніки для наступу й оборони, то збереження життя – набагато важливіше, ніж додаткових 100 тисяч гривень.
Понад те: пов’язане з цим збільшення податків в реальному секторі економіки призведе до ще більшого знищення економіки в країні. Зараз обговорюється питання про підняття тарифів на житлово-комунальні послуги, цін на електроенергію, підвищення податків. Враження таке, що хочуть під благими приводами знищити ту економіку, яка ще працює.
А тут ще закон про демобілізацію. Радше за все йдеться про демобілізацію строковиків. Можемо гадати. Бо досі демобілізація строковиків, які були призвані з початку великої війни, не здійснена. Але на цьому можна знову суттєво попіаритись.
Хоча насправді потрібен закон про мобілізацію, одним з розділів якого має бути демобілізація. Треба брати відповідальність на себе. А це – непопулярно.
Тобто українці гинуть, останні копійки виносять з дому для допомоги ЗСУ, а Зеленський – царює і поводиться цинічно й нахабно. Крім огиди це не викликає нічого. І чітко вказує: дії Зеленського є загрозою для держави Україна.
Не знаю, чи витримає держава до 20 травня цього року, коли закінчиться термін його повноважень.
Але важливо, щоб всі українці (навіть «закохані» в нього) зрозуміли: після цієї дати Зеленський не має ні юридичного, ні морального права перебувати на чолі країни.
Переможемо!
Павло Жебрівський.
