21 червня Верховна Рада ухвалила президентський законопроект «Про національну безпеку України». За це рішення проголосували 248 народних депутатів. Закон є основоположним у царині безпеки та оборони, оскільки окреслює національні інтереси і механізми захисту нашої держави. Також він визначає розвиток ключових безпекових напрямків та стратегії розвитку українського оборонно-промислового комплексу.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ТАКОЖ
Документ розробляли українські та міжнародні експерти, враховуючи рекомендації представників ЄС та НАТО. Адже, як стверджують автори, основна мета цього закону – наблизити Україну до стандартів Північноатлантичного альянсу.
«Це не тільки реформування українського сектора безпеки, це також приведення його у відповідність до стандартів НАТО, тому для українського парламенту було вкрай важливо, щоб ми до другого читання змогли врахувати всі пропозиції та поправки НАТО. Цей законопроект запроваджує в українській оборонній і безпековій сфері нові процеси, як це було в законопроекті, схваленому в першому читанні, які наближають нас до стандартів НАТО», – заявив голова Верховної Ради Андрій Парубій.
У законі є багато нововведень та доповнень щодо обов’язків міністра оборони і командувачів різних родів військ, ролей Президента, уряду та парламенту, громадського та парламентського контролю над оборонним сектором, прозорого фінансування тощо. Центр громадського моніторингу та контролю зібрав основні новації законопроекту.
Оптимізація національних інтересів
Закон увиразнив фундаментальні національні інтереси України. Найважливішими є забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та недопущення втручання у внутрішні справи України. Крім того, серед пріоритетів – сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави. Державна політика спрямовується на гарантування воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки тощо.
Рух до ЄС і НАТО
Серед національних інтересів зафіксовано також прагнення України до інтеграції в європейський політичний, економічний, безпековий та правовий простори, а також до членства в ЄС та НАТО.
«…у липні місяці у нас відбудуться дві важливі події – це саміт Україна-ЄС і саміт НАТО, де, я впевнений, питання України буде стояти дуже високо. Закон про національну безпеку – це буде план нашої співпраці з країнами НАТО», – наголосив перед ухваленням закону Президент України Петро Порошенко.
Демократичний цивільний контроль
Закон надає українцям можливість здійснювати цивільний контроль за сектором безпеки і оборони через громадські об’єднання та народних депутатів. Зокрема, у питаннях дотримання вимог Конституції і законів України, порушення прав і свобод людини, ефективності використання ресурсів і бюджетних коштів, стану виконання стратегій та програм, оснащеності армії тощо. Відтепер силовики зобов’язані видавати періодичні «Білі книги» про стан сектору безпеки і оборони.
«Щодо доступу про інформацію щодо державного фінансування сектору безпеки та оборони, вона буде доступною у двох напрямках. Вона буде доступна громадськості – щодо 90% оборонного бюджету, що не є держтаємницею. А 10% буде реалізовуватись через парламентський контроль», – заявив народний депутат Іван Вінник.
Прозоре фінансове забезпечення
Закон запроваджує планування оборонного бюджету на основі спроможностей. Тепер він прив’язаний до обсягів ВВП. Згідно з документом, обсяг видатків повинен складати «не менше п’яти відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше трьох відсотків – на фінансування сил оборони». При цьому матеріальне забезпечення армії повинно відбуватися через електронну систему закупівель Prozorro.
Цивільний міністр оборони
З 1 січня 2019 року міністр оборони України призначатиметься Верховною Радою за поданням Президента України з-поміж цивільних осіб. Цивільними також будуть заступники очільника Міноборони. За словами експертів, ця зміна наближає структуру українських оборонних органів до принципів НАТО.
«Міністр займається більше політичними питаннями. У цьому є сенс у тому плані, що в рамках Кабміну міністр лобіює виділення коштів на армію, займається стратегічними питаннями розвитку, представляє країну на міжнародній арені», – пояснив політолог Олександр Леонов.
Чітка ієрархія
Закон розділяє посади начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ, які зараз суміщає Віктор Муженко. На думку експертів, це дозволить ефективніше управляти армією під час військових дій.
«Він (закон, – ред.) ламає теперішню систему, змінює систему воєнного управління, тому що з’являється головнокомандувач. Розділяються посади начальника штабу, головнокомандувача і верховного головнокомандувача. Вибудовується чітка ієрархія», – зазначив політичний експерт Олександр Мусієнко.
Національна розвідувальна програма
Одна з важливих новацій закону полягає у створенні національної розвідувальної програми. Вона передбачає формування єдиної стратегії щодо розвідувальної діяльності силовиків – їхні повноваження, особливості фінансування та взаємодії.
За словами експертів, основна перевага ухваленого закону – законодавче наближення сектору нацбезпеки і оборони до стандартів НАТО. Наразі це скоріше рамковий документ. Аби він запрацював, депутати повинні адаптувати під нього ще низку законів.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
