Замок у Язлівці, що в Чортківському районі Тернопільської області, належить до найдавніших архітектурних пам’яток Поділля. Попри століття занепаду, його руїни і сьогодні зберігають риси оборонної могутності. Перша письмова згадка про твердиню датується 1436 роком, але, за словами науковців, укріплення існувало ще у XIII столітті. Пише ZAXID.NET.
Давні власники та розвиток міста
Як повідомили у Національному заповіднику «Замки Тернопілля», перші згадки про язловецьку фортецю пов’язані з українськими магнатами Бучацькими-Язловецькими гербу Абданк. Вони зводили свій родовий замок на місці давньоруського городища.
Язловець стояв на торговому шляху Via Regia, що сполучав Львів із Балканами. Завдяки цьому вже в середині XV століття місто стало важливим торговим центром. У заповіднику зазначають, що навіть львівські купці скаржилися королю, бо ярмарки в Язловці, Рогатині й Теребовлі шкодили їхній торгівлі.
У XVI столітті Язловець став одним із найбільших міст Поділля. Тут регулярно проводилися ярмарки, а замок був не лише оборонною спорудою, а й осередком місцевої влади.
Архітектура замку
Язловецький замок складався з двох частин — верхнього замку на пагорбі та нижнього, де згодом з’явився палац XVII століття. За тривалу історію фортецю неодноразово добудовували. Дослідники виділяють щонайменше п’ять будівельних періодів.
Найдавніша частина мала п’ятикутну форму з квадратною баштою та ровом. У XV столітті звели оборонні мури та ще одну башту, а в XVI столітті — вежею-донжон і бастею, пристосовану для гарматного вогню. Тоді ж на території дитинця з’явилася каплиця, а житлові приміщення розширили.
1643 року великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський придбав замок і зміцнив його. До верхнього замку добудували нижній оборонний пояс із баштами, бастіонами та підйомним мостом. Це дозволило фортеці витримати кілька штурмів. Після смерті його сина Олександра замок поступово занепав.
Турецьке панування і занепад
1672 року фортецю захопили турецькі війська паші Гусейна Адена, а через три роки — ординці Ібрагіма Шишмана. Дев’ять років Язловець перебував під турецьким контролем. Події тих часів відображені на картині Жана-Баптіста Мартена «Здобуття Язловця 1684 року», що зберігається у Баварському музеї.
У XVIII столітті Ян Конєцпольський провів реставрацію, але замок уже не мав оборонного значення. Нові власники — родина Любомирських — не утримували його, і споруда перетворилася на руїну.
У 1746 році Станіслав Понятовський, черговий власник, перебудував нижній замок у палац із двома бічними крилами. Верхній віддав ченцям ордену паулінів, які проживали там у 1719–1982 роках.
Монастир і сучасне використання
1863 року барон Бложевський заснував у нижньому замку жіночий монастир ордену сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Монастир діяв до 1946 року, коли радянська влада закрила його, а в приміщеннях розмістила протитуберкульозний диспансер.
У 2002 році діяльність монастиря відновили. Торік палац повністю передали у власність релігійної громади. На території замку й досі зберігся кам’яний різьблений портал, а на брамі можна побачити герби колишніх власників.
Читайте також: Чому був знищений замок-ратуша в Заліщиках.
