Ягода ожина є підродом роду Рубус родини Розові. У нашому кліматі найчастіше вирощують ожину сизу (Rubus caesius) і ожину кущисту (Rubus fruticosus), яку зазвичай називають ведмежиною або ожиною-чорницею. Попри те, що ожина – близька родичка малини, в Європі вона в промислових масштабах не вирощується, а ось в Америці є однією з найбільш затребуваних ягідних культур. У нашій країні ожина росте тільки у дикій природі і в небагатьох приватних садах, проте популярність ягоди поступово і неухильно зростає. «Флорист-Х» розповідає, як правильно її посадити та доглядати.
Коли саджати ожину
На відміну від інших розоцвітих культур, найчастіше висаджується ожина навесні, а не восени – в кінці квітня або на початку травня, коли прогріється ґрунт. Знайдіть для неї добре освітлюване сонцем і захищене від вітру місце, оскільки вітер може травмувати листя та ягоди ожини і перешкодити запиленню квіток. Найкраще висаджувати ожину не на рівнинних місцях, а на південних або західних схилах, щоб кущ ожини не постраждав від східного або північного вітру.
Добре росте ожина на дренованих, повітропроникних поживних суглинках, непогано почувається і на супіщаних ґрунтах. Оптимальний водневий показник для ожини – pH 6. Для посадки бажано ще з осені звільнити ділянку від бур’янів, шкідників і збудників хвороб. Якщо ви регулярно удобрюєте ґрунт у саду, то спеціально для ожини вносити добрива не потрібно, інакше вона стане бурхливо нарощувати зелень на шкоду плодоношенню. Але якщо ґрунт виснажений культурами, які передували ожині, то при викопуванні ям або борозен під ожину змішайте з верхнім, відкинутим шаром ґрунту органічні та мінеральні добрива з розрахунку 10 кг органіки (гною, компосту або перегною), 15 г суперфосфату, 25 г сірчанокислого калію на один м2 ділянки і засипте цим ґрунтом коріння саджанців ожини при посадці.
Як садити
Щоб максимально знизити ризик невдачі, посадковий матеріал бажано купувати у відомих розплідниках, і найкраще вибирати однорічні саджанці ожини з добре розвиненою кореневою системою, двома стеблами завтовшки понад 0,5 см у діаметрі і з уже сформованою брунькою на корінні. Глибина і ширина ями для саджанця визначається його якістю і віком, але відстань ділянки ожини від посадок інших культур або будівель має бути не менше одного метра, а краще більше.
Розмір інтервалу між кущами залежить від здатності сорту до паросткоутворення і способу вирощування ожини, а їх існує два – стрічковий і кущовий. При кущовому способі в одну яму саджають по два-три саджанці ожини з низьким рівнем пагоноутворення і ями розміщують за схемою 1,8 х 1,8 м. Стрічковий спосіб більше підходить сортам із посиленим паросткоутворенням: саджанці висаджуються в борозну безперервним ланцюжком із відстанню між екземплярами близько метра, а між рядами витримується проміжок 2-2,5 м.
Саджанець опускають в яму або борозну, розправляючи коріння в різні боки, і засипають удобреним ґрунтом так, аби брунька, розташована біля основи стебла, була на два або три сантиметри під землею. Однак ґрунт засипають не до рівня поверхні, а так, щоб залишалася улоговинка або виїмка на кілька сантиметрів нижче рівня ділянки. Робиться це для економії води при поливанні і для скупчення у виїмці снігу, дощової або талої води.
Потім ґрунт навколо саджанця ущільнюють і поливають кожен із них трьома-шістьма літрами води, а коли вода вбереться, ямки мульчують торфогнійним компостом або просто гноєм. Після посадки пагони саджанців обрізують на висоті 20 см над поверхнею, а плодові гілочки видаляють зовсім.
Догляд за ожиною
Догляд за садовою ожиною полягає в регулярних поливаннях, розпушуванні ґрунту, прополюванні бур’янів (якщо з якоїсь причини ви не замульчували ділянку), підживленні, а також у проведенні профілактичних або лікувальних заходів із боротьби з хворобами та шкідниками, в обрізуванні і формуванні кущів.
Догляд за ожиною навесні в першу чергу вимагає встановлення шпалер, до яких пізніше ви підв’язуватимете шпагатом плодоносні пагони рослини. До найвищого дроту підв’язують стебла другого року, які плодоноситимуть у поточному році, молоді пагони підв’язувати до дроту не потрібно, варто лише спрямувати їх, а вони самі схопляться за дріт. Направляти пагони потрібно постійно, вони не повинні рости хаотично.
Якщо ви вирощуєте пряморослу ожину, знайте, що в перший рік вона врожаю не дасть, а щоб отримати врожай наступного року, необхідно провести пінцирування основних молодих пагонів, які досягли висоти 100-120 см – їхні верхівки вкорочують на 10 см, а коли почнуть відростати бічні гілки, їх злегка вкорочують, як тільки вони досягнуть 50 см у висоту. В результаті кущ ожини виглядає компактно, але на врожаї це не позначається.
Посаджені в поточному році саджанці ожини поливають регулярно протягом перших півтора місяців, а також у посушливу пору. Плодоносні кущі потребують поливу в період інтенсивного розвитку і дозрівання ягід. Для зволоження ґрунту не можна використовувати колодязну або холодну воду, найкраще набирати дощову або водопровідну воду в бочку або іншу велику посудину і дати їй день-другий відстоятися на сонці.
Якщо в перші два роки ви можете вирощувати в міжряддях ожинника просапні овочеві або сидеральні (що йдуть на добрива) культури, то в наступні роки проходи утримують під чорним паром. У міру появи бур’янів їх видаляють, а ґрунт у міжряддях розпушують по 5-6 разів за сезон на глибину 10-12 см, навколо самих кущів ґрунт сапають або розпушують вилами на глибину 5-8 см 2-3 рази протягом вегетаційного періоду. Якщо ви замульчуєте ділянку соломою, тирсою, хвоєю або лісовим опалим листям, розпушувати ґрунт і боротися з бур’янами на ділянці з ожиною вам доведеться набагато рідше.
Ще однією особливістю культивування ожини є необхідність притінення ділянки від сонця в період дозрівання плодів, оскільки сонячні промені можуть «припекти» ягоди, позбавити їх товарного вигляду і знизити їхню якість. Щоб звести до мінімуму шкідливий ефект сонячних променів, треба натягнути вздовж рядів притіняючі сітки.
Підживлення ожини
Строки внесення добрив для ожини такі самі, як і для малини, аґрусу та інших ягідних кущів. Азотні добрива (аміачну селітру або сечовину з розрахунку 20 г на м²) і органіку з високим вмістом азоту (по 4 кг на м²) слід вносити тільки на початку вегетації. Калійні добрива, наприклад, сірчанокислий калій з розрахунку 40 г на м², необхідні ожині щороку, але тільки не ті, які містять хлор. Якщо ви в якості мульчі використовуєте гній, вам не потрібно вносити фосфорні добрива, але якщо ви не використовуєте гній або якусь іншу органіку, фосфати необхідно вносити в ґрунт з розрахунку 50 г на метр квадратний кожні три роки.
Догляд восени
Догляд за ожиною восени полягає в підготовці кущів до зимівлі. Насамперед потрібно буде провести обрізування ожини. Після обрізування замульчуйте землю навколо коренів сухою тирсою або торфом. Проведіть профілактичне обприскування кущів ожини і ґрунту під ними від хвороб мідним купоросом, а від шкідників – актеліком. Якщо у вашому кліматі морози взимку досягають -10ºC, ожину доведеться вкривати. Правда, морозостійкі сорти таку температуру зносять нормально, їм небезпечний мороз нижче -20ºC.
Є кілька способів укриття ожини. Можна, наприклад, після обрізування зняти гілки зі шпалер, укласти на землю, засипати кукурудзяним листям, а зверху настелити покривний матеріал – поліетиленову плівку. Укласти на землю пагони прямостоячих сортів ожини і не зламати їх при цьому нелегко, тому рекомендуємо з останнього місяця літа на верхній частині пагонів закріплювати вантаж, який поступово пригне гілки до землі.
Ожина не схильна до випрівання під укриттям, тому як утеплювач можна використовувати перегній, сіно, солому або тирсу. Не рекомендується застосування в цій якості опале з плодових дерев листя, оскільки на ньому можуть бути небезпечні для ожини мікроорганізми. Листя ожини, що осипалося восени, теж бажано згребти і спалити.
