Слова замість дій. Мало не кожної години, ми чуємо про нові літаки із медичним обладнанням, які прибувають із-за кордону для боротьби з Covid-19. Натомість на «місцях» реальна допомога лікарям надходить лише від самоврядування та меценатів, котрі купують апарати штучної вентиляції легенів, засоби захисту, дають доплати лікарям. Основний фінансовий тягар боротьби з коронавірусом на сьогоднішній момент держава переклала «зі своєї голови» на місцеві бюджети і місцевих підприємців. Натомість уся “підтримка бізнесу” та місцевих громад від парламенту обмежилася “косметичними засобами”
Переглянути єдиний податок запропонували нардепи місцевому самоврядуванню на початку квітня. При цьому тотальна непрофесійність завадила депутатам побачити, що це один з бюджетоутворюючих платежів. Наприклад у Тернополі цей вид податку приносить близько 20 млн грн щомісяця. За останні два місяці Тернопільська громада витратила на підтримку заходів з протидії епідемії коронавірусу 60 млн грн. Ці кошти в рази перевищують те, що дала Тернополю держава, якій кожен з нас платить податки. Адже одним з головних джерел Державного бюджету є Податок на додану вартість, який “сидить” у кожній буханці хліба, чи пакеті молока, котрий ми купуємо у магазині. Проте нардепи чомусь захотіли і тут виїхати за рахунок місцевих громад і кожного українця.
Забрати гроші з медицини — це реальний наслідок шкідливого рішення наших верховних обранців. Із голосуванням за зміни до бюджету, ми бачимо, що практика грабунку громад і кожного українця продовжується. Адже депутати не дають вчасно підтримки громадам, як це відбувається у країнах Європи. Натомість хочуть забрати існуючі джерела доходів і тим самим позбавити місцеві громади медичного захисту. Коли не буде доходів — не буде з чого платити надбавки лікарям, закуповувати тести та обладнання.
