У Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області сьогодні серед цивільного персоналу працює 12 людей з інвалідністю. Серед них троє – ветерани війни.
“Ми цим людям повинні дякувати довіку за те, що ми зараз існуємо, за те, що ми не раби. Ми повинні дякувати скільки будемо жити. На атестовані посади ми брати не можемо, але у нас є вільний найм, є держслужба. Ми будемо максимально давати можливість таким людям адаптуватися до суспільства, щоб вони зрозуміли, що їхні послуги нам потрібні”, – запевнив начальник Головного управління Нацполіції в Тернопільській області Сергій Зюбаненко.
Андрій Дудар в органах внутрішніх справ ще з 2004 року. У 2014, коли почалася неоголошена війна, він у складі зведеного загону поїхав у відрядження в Попасну. Під час однієї з поїздок отримав поранення. У 2016 році Андрій вийшов на пенсію як інвалід війни. Проте після повномасштабного вторгнення росії Андрій вступив у лави ЗСУ. Спочатку ніс службу на кордоні Сумської області, а потім його підрозділ перекинули в Часів Яр.
“Ми вже там боронили нашу державу від російського загарбника на околицях міста Часів Яр – канал Сіверський Донець-Донбас. І вже там я отримав своє друге осколкове поранення в кисть правої руки. Я одразу не усвідомив, що поранений і евакуйовував побратима. А вранці попав до медиків, які констатували поранення. Після цього почалися лікарні, відновлення та реабілітації”.
Втратив ноги, але не втратив жаги до життя і Назар Вікторовський. Чоловік працював помічником машиніста тепловоза, був за кордоном. 28 лютого 2022 року вступив добровольцем до лав Збройних Сил, а вже 9 липня під час бою біля Бахмута в п’ятиповерховий будинок прилетіло три ракети. Багато хлопців загинуло.
“У будинок, де я був на другому поверсі, прилетіли ракети. Будинок завалився. Під завалами я провів 19 годин. Мене витягнули, але ніг врятувати не змогли”.
Назар пережив уже 7 операцій, у чоловіка відмовляли нирки, його “накривала” важка депресія, але він вистояв і йому пощастило потрапити на протезування у Нідерланди.
Сьогодні Андрій та Назар – працівники Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Чоловіки – оператори лінії “102”.
“Друзі підказали, що є вакансія в поліції цивільна і я одразу погодився, бо роботу таким як я важко знайти. А тут державна робота в центрі міста. Я дуже радий, що є така робота”, – каже Назар.
“Робота відволікає, – стверджує Андрій Дудар. – Ми приймаємо дзвінки в основному від жителів Тернополя та області. Також приймаємо дзвінки з Херсонської області, бо у них всі засоби для реагування на будь-які правопорушення пошкоджені. Робота наша – доба працюємо, три доби дома”.
Героям часу впадати в депресію та опускати руки не залишається – на роботі вони в оточенні колег, а дома їх завжди очікують люблячі родини. У Андрія – троє дітей та онучка, а в Назара маленька донечка.
Фото поліції
