Костел Святої Трійці у селищі Микулинці поблизу Теребовлі по праву вважають однією з найунікальніших сакральних споруд Тернопільщини. Величний і розкішний храм більше пасував би до центральної частини великого європейського міста, аніж до невеликого містечка. Його архітектура недаремно викликає такі асоціації – костел зведений за мотивами знаменитої Гофкірхе, храму при королівському палаці в Дрездені, який також присвячений Пресвятій Трійці.
Історія святині на цьому місці бере початок ще з початку XVII століття. Перший храм, збудований коштом Анни з Йорданів (Сенявської) і присвячений Святій Анні, був знищений татарами у 1619 році. Згодом тут постала дерев’яна капличка, яка також не вціліла – у 1675 році її спалили турецькі війська під час облоги Микулинецького замку. Після вигнання яничарів святиню відновили, а у 1718 році на цьому місці звели дерев’яний костел святого Івана Хрестителя.
Сучасний мурований костел почали будувати у 1761 році за кошти графині Людвіки з Мнішеків Потоцької. Проєкт вона доручила своєму родичу – графу Августу Фридерику Мошинському, відомому архітектору, аристократу та високопосадовцю. Архітектурну освіту Мошинський здобував у Дрездені, що, ймовірно, й визначило стиль нового храму. Наріжний камінь заклав Львівський архиєпископ Вацлав Сераковський, а вже у 1779 році костел освятили.
У 1859 році пожежа знищила дах святині. Храм швидко відбудували, однак через брак коштів центральну баню вкрили бляхою, а решту даху – ґонтом. Повноцінного вигляду костел набув лише під час масштабної реставрації 1926-1929 років під керівництвом професора Вітольда Мінкевича.
За радянських часів святиню закрили. У різні роки тут розміщували склад боєприпасів, зерносховище та склад мінеральних добрив. Лише наприкінці 1989 року костел повернули вірянам. На той момент він перебував у вкрай занедбаному стані.
Нині храм відремонтований і частково реконструйований за проєктом архітектора Зеновія Логуша. Зокрема, було змінено форму центральної бані. Костел Святої Трійці залишається не лише духовним осередком, а й унікальною архітектурною пам’яткою, що поєднує історію Тернопільщини з європейською культурною спадщиною.
Текст та фото – Дмитро Полюхович.
