Навіть під смертоносними ворожими обстрілами наші солдати залишаються українцями, вмілими господарями – в екстремальних умовах дбають про свій побут, намагаються, за можливості, поліпшити його.
Житель Збаража Володимир Голоднюк із земляками возив недавно у зону бойових дій волонтерську допомогу. Проїхали вздовж передової майже триста кілометрів, побували на півсотні блок-постів і на одному з них, 31-ому, побачили… справжню лазню у землянці. Військові облаштували її з ініціативи жителя Старого Вишнівця, командира взводу Сергія Маслюка, колишнього афганця.
— У полі хлопці знайшли джерело, поглибили його і брали для своїх потреб воду, — розповів Володимир Голоднюк. — А потім викопали землянку, обладнали її гідропорогом, який не пропускає пар, поставили дві буржуйки з ємкостями для окропу, і вийшла лазня. У ній хлопці періодично миються самі і приймають гостей-артилеристів. У бійців через мороз, вітер тріскається шкіра на руках, губах, тож лазня для них – спасіння, маленька віддушина…
Але подібні побутові розкоші на фронті – виняток. На блок-постах, розташованих у безпосередній близькості до ворога, збаразькі волонтери побачили, в яких жахливих умовах перебувають українські військові. Живуть у землі, як кроти.
— Земля дуже тверда, заглибитися у неї нереально, — каже Володимир Голоднюк. — Бліндажі розраховані лише на те, щоб у них сховатися від обстрілу. З хлопцями тільки автомати, а бронежилети лежать надворі. Гріють солдатів хіба спогади про рідний дім і допомога волонтерів…
Волонтери ж, як усі щирі люди, доставляють на передову все поспіль, іноді – й зайве.
— До цієї поїздки ми знали про війну з солдатських розповідей та інформації від ЗМІ, — продовжує збаражанин. — А реальність інша. Багато штабів не займаються питаннями логістики, не вивчають, чого і скільки потрібно бійцям. Що люди зносять – те волонтери й везуть. Але на передовій не потрібні ватяні чи пухові ковдри, куртки! Все ватяне у перший же день набирає вологи і стає непридатним для використання. Передають «на війну» іноді взагалі абсурдні речі: шльопанці, босоніжки, банні халати, джинсові спідниці… Так само з продуктами. У солдатів немає продуктових складів. Деякі харчі вони зберігають у залізних герметичних банках з-під пороху, і це може бути корисним. А решту з’їдають гризуни. Скляні банки з салом, смальцем, консервацією тріскають на морозі… У збаразькому штабі ми часом навіть конфліктуємо з людьми, які приносять закрутки, то вони ображаються і везуть банки у Тернопіль. Час від часу ми робимо чистку складу і передаємо харчі та одяг у геріатричний центр, соціально незахищеним сім’ям, біженцям…
Взимку, за словами Володимира Голоднюка, крім теплого одягу і взуття, бійці в АТО потребують оснащення для техніки: зимової гуми і ланцюгів на колеса, акумуляторів, машинного масла, генераторів, рідини для запуску двигунів. «Держава, Міноборони нічого не роблять у цьому напрямку, — підсумував Володимир. — Там побачили, що працюють волонтери, і вмили руки. Постачають стрілецьку зброю, гранати, а з важкої зброї – лише «вбиту» техніку 50-60 років минулого століття».
Світлана Ліщук, МІСТО
