Наприкінці травня минулого року Україна обрала нового президента. За Петра Порошенка тоді проголосували 54,7% наших співвітчизників, що дозволило йому здобути перемогу в першому турі. Більшість повелася на обіцянку зупинити війну і забезпечити на Сході України мир. Багато хто віддав свій голос, вбачаючи в особі Петра Олексійовича політика нових стандартів — чесного, мудрого, твердого і загалом людину слова, в якої є чіткий план розбудови держави. Йому вірили, його підтримували, від нього чекали змін і обіцяного “життя по-новому”, але… але…
Минуло трохи більше семи місяців, і ситуація кардинально змінилася. За результатами останніх соціологічних досліджень відразу кількох політструктур та фондів, рейтинг Петра Порошенка впав майже утричі. Підтверджують ці дані й останні парламентські вибори, на яких Блок імені Порошенка набрав лише 21,8%. Що ж трапилося за цей час? Політологи вбачають відразу кілька причин падіння рейтингу.
Перша причина — дуже несучасний стиль управління Порошенка. Та й хіба може бути інакше, коли згадати, що Порошенко співпрацював з Медведчуком, був серед засновників Партії регіонів і в уряді Януковича-Азарова? Громіздку систему української влади надзвичайно важко змінити навіть незаангажованій людині, та устократ це важче зробити тому, хто був і залишається частиною старої системи. Зрештою, тут мимоволі напрошується ще одне запитання: а чи хоче цього сам Порошенко?
Друга причина — кадрові рішення. На важливі посади Порошенко, як правило, ставить “своїх” людей, незважаючи на їх сумнівну репутацію. Таким чином у команді й оточенні президента є і колишні “регіонали”, і відверті авантюристи, і “стрибуни”, які вже змінили безліч партій. Як тут не згадати “любих друзів” Ющенка, одним з яких також був Петро Порошенко…
Третя і найбільш вражаюча причина — невиконані обіцянки. Чого тільки не обіцяв Порошенко перед президентськими виборами і пізніше: і припинення АТО за лічені дні (“АТО не може тривати два-три місяці”), і зниження курсу долара (“він не буде коштувати ні 11, ні навіть 10 гривень”), і тисячу гривень зарплати за день на війні для бійця, і швидке покарання винних у загибелі Небесної Сотні, і стягнення з Росії збитків від анексії Криму, і багато-багато іншого. І, звісно, жодної із вищеперелічених обіцянок не було виконано і ніхто й не збирався навіть виконувати! А як не згадати про обіцянку продати власний бізнес “Рошен”, про утопічну обіцянку вступити до ЄС за два роки?! Такої кількості безвідповідальних обіцянок не давав жоден президент України і навіть усі разом попередні президенти укупі з Януковичем!
Зрозуміло, усі згадані три причини разом з відсутністю практично будь-яких позитивних змін у державі роблять свою справу — рейтинг президента стрімко наближається до плінтуса. Та це було б лише темою політичних дискусій і досліджень, якби не дві обставини — кривава ціна, яку заплатили Майдан і Україна за зміну влади, і труни з тілами наших хлопців-героїв, які щоденно приходять з Донбасу. Складається враження, що Порошенко взагалі забуває про це, що він неначе живе в інших реаліях, ніж решта України, що його цілком влаштовують і нинішня ситуація, і війна на Сході. Поки на Сході така м’ясорубка, а в країні повний бардак, він отримує надприбутки, в тому числі у ворожій Росії і анексованому Криму, посилює особисту владу в країні і начебто особливо не переймається.
Про це сьогодні говорять всі люди і чує душа: ТРЕТІЙ — кривавий Майдан — уже не за горами…
Дмитро Звіробій,
НОВА Тернопільська газета
