28 лютого Україна згадує одну з найвеличніших постатей визвольного руху — Павла Шандрука (1889–1979). Генерал-хорунжий армії УНР, генерал-полковник в екзилі та блискучий військовий стратег, він народився 137 років тому в селі Борсуки на Лановеччині. Про історичну вагу цієї постаті нагадав відомий тернопільський політик та історик Василь Хомінець.
Військовий гарт: від УНР до польської академії
Шлях Павла Шандрука — це історія безперервної боротьби за українську державність:
Перші визвольні змагання (1917–1920): Командував панцерником «Полуботок» та бронепотягом «Запорожець». Його бригада відзначилася героїчними форсуваннями Дністра та Збруча під час боїв із більшовиками.
Генеральний штаб в екзилі: У 1930-х роках, перебуваючи в Польщі, Шандрук фактично підготував мобілізаційний план визволення України, зареєструвавши 40 тисяч вояків та організувавши навчальні групи по всій Європі.
Порятунок 15 тисяч українців: місія 1945 року
Апогеєм діяльності генерала став кінець Другої світової війни. У листопаді 1944 року він очолив Український Національний Комітет. Його головною метою було зібрати всіх українців, що воювали в різних підрозділах, під єдиним українським прапором.
Головний подвиг: У травні 1945 року генерал Шандрук вивів українські частини (зокрема дивізію «Галичина») з-під удару на східному фронті та здався американцям і англійцям в Австрії. Завдяки особистому авторитету та втручанню польського генерала Владислава Андерса, який підтвердив статус українців як контрактових старшин польського війська, близько 15 тисяч вояків уникнули видачі Радянському Союзу, що фактично врятувало їх від розстрілів та Сибіру.
Про автора допису
Василь Хомінець — український політик, історик за освітою, голова Тернопільської обласної ради (2013–2015 рр.). Як співавтор видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл», він активно популяризує імена видатних земляків, які сформували історію нашого краю.
Читайте також: Василь Барвінський: тернопільський геній, що підкорив світ
