Відомий тернопільський священик отець протоієрей Євген Заплетнюк у своєму блозі розповідає про освячену на Богоявлення воду.
Що таке свята вода?
Освячена, або свята вода – це звичайна чиста вода, природного походження ( з джерела, озера, річки, водопроводу), котра після здійснення над нею священнодійства отримує особливі духовні властивості, здатні впливати на духовні та фізичні сили людини. І хоча молекулярний склад такої води, зазвичай, не змінюється і вимірювати ступень «благодатності» такої води не є розумним, та й не є можливим у принципі, все ж, наслідки дії Божої благодаті на таку воду очевидні. Після свого освячення вода допомагає людям подолати тілесні та душевні немочі, а сама залишається довгий час непіддатна законам часу. Вона не пліснявіє і не втрачає свого природного свіжого вигляду навіть через рік або й більше.
Православні християни зустрічають такий феномен, як звичайне чудо, котре повторюється в них з року в рік. Його природу пояснити не можуть найбільші науковці, в той час, як воно цілком реальне після молитви навіть простого сільського священнослужителя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тернопільський священик критично оцінив практику зустрічати Різдво з оркестром у храмі
До-речі, ще один цікавий факт. Освячена вода в служителів Українських Православних Церков, котрі вважаються Московським Патріархатом розкольницькими і без-благодатними (УАПЦ та УПЦ КП) так само не зазнає змін упродовж тривалого часу. Це дуже неприємний факт для тих, хто виступає проти незалежності нашої Української Церкви, приводячи в якості аргументів якісь, начебто богословські твердження. Як бачимо, молитва наша почута та вислухана, а обряди та Таїнства здійснюються в нас так само, як і в інших Помісних Церквах. Цікаво, що чимало богословів вважають Велике водоосвячення не обрядом, а саме Таїнством Церкви.
Що таке агіасма?
Грецьке слово «agiasma», було штучно створене під час перекладу Старого Завіту, та не зустрічається в античних авторів. У Септуагінті (переклад Старого Завіту з єврейської на давньогрецьку, здійснений у III ст. До Р. Х.) передається в значеннях «святе місце, святилище», «святе приношення, святиня». У вузькому, сучасному значенні воно означає освячену напередодні, та в самий день Богоявлення воду. А оскільки в традиції Церкви таке освячення має назву «Великого освячення води», то часто воду після такого освячення називають «Агіасмою» або «Великою агіасмою» – Великою святинею. Відповідно до цього, воду, освячену в будь-який інший день за чином «Малого освячення води», часто називають «Малою агіасмою». Освяченою (святою) водою здійснюється, в свою чергу, освячення храму, всіх інших предметів церковного вжитку, помешкань, ікон та благословень.
Використання Агіасми
Велика Агіасма, тобто вода, освячена в день Богоявлення, в Православній Церкві користується особливою пошаною та часто використовується в особливі моменти духовного життя християнина. Зокрема, йорданську воду споживають натщесерце разом з просфорою (антидором) у випадку, коли існують канонічні або об’єктивні перешкоди для Причастя. Звісно, вона не має сили замінити собою Таїнство Євхаристії, однак дарує людині благодатні дари Святого Духа, що зміцнюють її сили до часу повноцінного Причастя. Вода, будучи образом благодаті Господньої, очищає людину від духовної скверни, освячує та зміцнює її на шляху до Царства Божого і вічного життя у Христі. Відомо чимало прикладів чудесного зцілення після вживання Агіасми. Так в житті святого преподобного Амвросія Оптинського описано випадок, як у відповідь на прохання про молитву за важкохворого, святий послав йому пляшку зі святою водою. На диво, після приймання з вірою та молитвою, безнадійно хворий на диво лікарів зцілився повністю. Отже, святу воду можна пити, мастити хворі місця та окроплювати помешкання. Цікаво, що Типікон не бачить перешкоди вживання води, навіть якщо людина перед цим поїла:
“Известно же буди всем о святей воде. Яко неции суть отлучающе себе от святыя воды вкушения ради – не добре творят: ибо благодати ради Божия дана бысть на освящение миру и всей твари. Темже (для того) во всяких местах – и скаредных и всюду – кропится, яже и под ногами нашими суть. И где есть сих разум, еже не пити сея!? Но да увеси (познай), яко не вкушения ради ястия (не от принятия пищи) нечистота в нас есть, но от скверных дел наших; очищени же от сих, пием без сомнения сию святую воду” (Типикон. СПб., 1992. Ч. 1. С. 391-392).
Чому на Богоявлення вода освячується двічі?
На думку сучасних літургістів, традиція освячувати воду в навечір’я Богоявлення, ймовірно, сягає ще древньої християнського звичаю хрещення оголошених після Утренньої (Ранньої) служби Богоявлення, котра з часом трансформувалась в традицію згадки про хрещення в Йордані Господа нашого Ісуса Христа. А ось практика звершувати Велике освячення в самий день Богоявлення тісно пов’язана з традицією палестинських християн звершувати хресні ходи на Йордан, саме на те місце, де відбулось хрещення Спасителя. У наш час такі багатолюдні хресні ходи очолює православний Єрусалимський Патріарх Феофіл та духовенство Святого Граду. Під час урочистого богослужіння Патріарх освячує води Йордану та випускає на волю білосніжного голуба.
Про зберігання освяченої води
Слід пам’ятати, що хоча освячена священиком вода з простої та звичайної рідини, якою покрито більше 70 % планети Земля, перетворюється на дорогоцінну святиню, а її нові властивості дозволяють зберігати її багато років неушкодженою, здоровий глузд радить повністю використовувати цю воду до часу нового освячення. Після освячення її зберігають у невеликій пляшечці біля домашнього іконостасу, та споживають по кілька ковтків після ранкового молитовного правила, або частіше – в мірі потреби. Освячену воду можна сміливо, з молитвою розбавляти новою, неосвяченою, після чого вона буде мати такі ж чудодійні властивості, нічого не втрачаючи. Якщо у вас агіасма з якоїсь причини зіпсувалась, то не обов’язково ця порча має духовне коріння. Дуже часто той посуд, у який люди називають воду, недостатньо чистий. Тому, віруючим слід бути дуже обережним та не спокушати Бога, наповнюючи велику святиню в посудину сумнівної чистоти. Тим не менше, у будь-якому випадку, про подібні випадки слід обов’язково розповісти духівнику на найближчій Сповіді. Вилити зіпсовану, але колись освячену воду, слід у місце, де ніхто не ходить. Деякі священнослужителі рекомендують використати непотрібну вже освячену воду під час готування обіду, чи для підливання вазонів. Для віруючої людини така порада звучить по-блюзнірськи. Агіасму використовують лише при приготуванні тіста на просфори.
Небезпечні марновіства
Чи можна використовувати воду з-під крана в побутових цілях воду на Богоявлення? Чи можна прати та мити посуд? Безперечно, прати та мити посуд освяченою в храмі водою не можна Зате, звичайною водою слідкувати за гігієною тіла, житла та власного посуду потрібно обов’язково. Причому, це слід робити не лише в Йорданський час, але й увесь рік. Якщо в деяких містах воду освячують на міському водоканалі, то в кранах освячена вода тече лише для тих людей, хто з поважної причини не зміг бути особисто присутнім на одному зі святкових водо освячень. Для невіруючих, а також для тих, хто не потрапив на богослужіння через лінощі, у кранах тече звичайна вода.
Чи завжди свячена вода допомагає?
Святитель Феофан Затворник про це пише так: ” Вся благодать, що йде від Бога через святий Хрест, святі ікони, святу воду, мощі, освячений хліб ( артос, антидор, просфори ) та ін, включаючи Святе Причастя Тіла і Крові Христових, – має силу лише для тих, хто гідний цієї благодаті через покаянні молитви, покаяння, смирення, служіння людям, справи милосердя та прояв інших чеснот християнських. Але якщо їх немає, то ця благодать не врятує, вона не діє автоматично, як талісман, і марна для нечестивих і уявних християн (без чеснот ) “.
Чи прощаються всі гріхи людині, котра скупається в ополонці на Йордан?
Гріхи людині прощаються по мірі її щирого, сердечного покаяння, Сповіді перед духівником та з подальшим виправленням грішного життя. Купання в ополонці це не церковний, а народний звичай, без якого можна обійтись, абсолютно нічого не втрачаючи в духовному житті. Звісно, купання в пік зимових морозів у крижаній воді свідчить про безумовну віру людини в особливість моменту та довіру до Бога. Однак, Церква не схвалює невиправданих, нерозважливих вчинків, що можуть привести до непередбачуваних результатів. Богу потрібні не моржі й не плавці, а люди з чистим серцем, котрі люблять Бога та ближнього більше за самих себе. На превеликий жаль, для того, щоб бути добрим християнином, просто плавати у крижаній воді – замало.
Більше читайте на сайті Богослов.орг
