Прославлена українська біатлоністка та тернополянка Олена Підгрушна зараз зосереджена на роботі в міністерстві. — Ви вже досить тривалий час працюєте на своєму новому посту, щоб поглянути на спорт з іншого боку. Які перспективи українського спорту, на що нам сподіватися в найближчій перспективі?
— Звичайно, я не можу сказати, що найближчим часом видатки держави на спорт різко збільшаться. Але хочу віддати належне нашим спортсменам, які в таких важких умовах все ж демонструють високі результати. А ще багато спортсменів зараз беруть участь в бойових діях. Незважаючи на безліч проблем, спорт все ж виховує патріотизм в людях. Сподіваюся, ця важлива роль спорту в суспільстві збережеться.
— І все ж, чого чекати в плані фінансування спорту? Всі отримають по чуть-чуть, або лише перспективні олімпійські види?
— Знаєте, про те, яким буде фінансування спорту в найближчій перспективі, напевно, нікому не відомо. І я не беруся гадати про це, враховуючи важку економічну і зовнішньополітичну ситуацію. Але сподіваюся, що нам, хоча б, зберігати минулорічне фінансування. Все буде залежати від остаточного рішення уряду і парламенту. Природно, ми прикладаємо максимум зусиль, щоб і без того утиснення бюджет спорту більше не урізали.
— У Мінспорту є яке-небудь бачення реанімації колись досить успішних, але в останні роки фактично знищених видів спорту? Наприклад, хокей, гандбол…
— Це також дуже складне питання для вирішення. Все ж основні функції щодо розвитку видів у нас покладені на відповідні федерації. Міністерство в свою чергу зараз збільшує функціональні можливості федерацій. Тобто, розв’язуємо їм руки в питаннях залучення додаткових коштів крім бюджетних. Але з командними видами спорту це набагато важче. Витрати тут істотно вище, ніж в індивідуальних.
— В наслідок агресії Росії різко зросла кількість випадків переманювання наших спортсменів. Міністерство намагається протистояти цьому?
— Звичайно, ми намагаємося утримати наших перспективних хлопців. Намагаємося знаходити можливості поліпшення їм та їхнім тренерам умов підготовки. Є багато успішних прикладів, але я не хочу називати конкретні прізвища. Це моменти особистого життя спортсменів, не слід виносити їх на загальне обговорення.
— Протягом року, що минув з України під приводом війни перенесли безліч міжнародних змагань. Деякі переноси вкрай складно зрозуміти. Наприклад, через які побоюваня перенесли з Івано-Франківська Кубок Європи зі спортивної ходьби? Міністерство може активніше відстоювати інтереси України на міжнародному рівні?
— У таких питаннях ми практично не маємо впливу. Змагання все ж проводять відповідні федерації та асоціації. А це — громадські організації. Якщо деякі їх учасники відмовляються їхати в Україну, ми не можемо вплинути на це. В той же час ми самі зараз не скрізь можемо виїжджати на змагання. Наприклад, в різних бойових видах спорту ми не можемо виступати на змаганнях у Росії. Серед наших борців і бійців багато діючих співробітників СБУ. Зрозуміло, що ні про які змаганнях в Росії для них не може бути й мови.
— У вас був час дивитися етапи Кубка світу з біатлону нового сезону?
— Періодично потрапляла на трансляції. Не всі гонки бачила, але кожен з пройдених етапів бачила.
— Де важче: перед екраном телевізора або на дистанції?
— Для мене однозначно важче біля екрану телевізора. У команді я перед стартом своє віднервувалась і пішла спокійно працювати на дистанцію. А по цей бік екрану я переживаю від старту до фінішу, буквально кожен постріл. Це дуже важко психологічно.
— Можете, як професіонал, пояснити таку велику різницю в класі у наших жіночої та чоловічої збірних?
— Ні, не можу. Якщо б знала, то вже, напевно, була б тренером.
— Може запрошення досвідчених іноземних фахівців вирівняти ситуацію?
— Можливо. Але знову ж, слід виходити з фінансових можливостей. А вони, як ви розумієте, обмежені.
— Раніше ви неодноразово говорили про плани по поверненню у великий спорт. Але захочеться вам це після кількох років перерви?
— Чи захочеться. Головне питання — готовність організму до великих навантажень.
За матеріалами sport.obozrevatel.com
— Звичайно, я не можу сказати, що найближчим часом видатки держави на спорт різко збільшаться. Але хочу віддати належне нашим спортсменам, які в таких важких умовах все ж демонструють високі результати. А ще багато спортсменів зараз беруть участь в бойових діях. Незважаючи на безліч проблем, спорт все ж виховує патріотизм в людях. Сподіваюся, ця важлива роль спорту в суспільстві збережеться.
— І все ж, чого чекати в плані фінансування спорту? Всі отримають по чуть-чуть, або лише перспективні олімпійські види?
— Знаєте, про те, яким буде фінансування спорту в найближчій перспективі, напевно, нікому не відомо. І я не беруся гадати про це, враховуючи важку економічну і зовнішньополітичну ситуацію. Але сподіваюся, що нам, хоча б, зберігати минулорічне фінансування. Все буде залежати від остаточного рішення уряду і парламенту. Природно, ми прикладаємо максимум зусиль, щоб і без того утиснення бюджет спорту більше не урізали.
— У Мінспорту є яке-небудь бачення реанімації колись досить успішних, але в останні роки фактично знищених видів спорту? Наприклад, хокей, гандбол…
— Це також дуже складне питання для вирішення. Все ж основні функції щодо розвитку видів у нас покладені на відповідні федерації. Міністерство в свою чергу зараз збільшує функціональні можливості федерацій. Тобто, розв’язуємо їм руки в питаннях залучення додаткових коштів крім бюджетних. Але з командними видами спорту це набагато важче. Витрати тут істотно вище, ніж в індивідуальних.
— В наслідок агресії Росії різко зросла кількість випадків переманювання наших спортсменів. Міністерство намагається протистояти цьому?
— Звичайно, ми намагаємося утримати наших перспективних хлопців. Намагаємося знаходити можливості поліпшення їм та їхнім тренерам умов підготовки. Є багато успішних прикладів, але я не хочу називати конкретні прізвища. Це моменти особистого життя спортсменів, не слід виносити їх на загальне обговорення.
— Протягом року, що минув з України під приводом війни перенесли безліч міжнародних змагань. Деякі переноси вкрай складно зрозуміти. Наприклад, через які побоюваня перенесли з Івано-Франківська Кубок Європи зі спортивної ходьби? Міністерство може активніше відстоювати інтереси України на міжнародному рівні?
— У таких питаннях ми практично не маємо впливу. Змагання все ж проводять відповідні федерації та асоціації. А це — громадські організації. Якщо деякі їх учасники відмовляються їхати в Україну, ми не можемо вплинути на це. В той же час ми самі зараз не скрізь можемо виїжджати на змагання. Наприклад, в різних бойових видах спорту ми не можемо виступати на змаганнях у Росії. Серед наших борців і бійців багато діючих співробітників СБУ. Зрозуміло, що ні про які змаганнях в Росії для них не може бути й мови.
— У вас був час дивитися етапи Кубка світу з біатлону нового сезону?
— Періодично потрапляла на трансляції. Не всі гонки бачила, але кожен з пройдених етапів бачила.
— Де важче: перед екраном телевізора або на дистанції?
— Для мене однозначно важче біля екрану телевізора. У команді я перед стартом своє віднервувалась і пішла спокійно працювати на дистанцію. А по цей бік екрану я переживаю від старту до фінішу, буквально кожен постріл. Це дуже важко психологічно.
— Можете, як професіонал, пояснити таку велику різницю в класі у наших жіночої та чоловічої збірних?
— Ні, не можу. Якщо б знала, то вже, напевно, була б тренером.
— Може запрошення досвідчених іноземних фахівців вирівняти ситуацію?
— Можливо. Але знову ж, слід виходити з фінансових можливостей. А вони, як ви розумієте, обмежені.
— Раніше ви неодноразово говорили про плани по поверненню у великий спорт. Але захочеться вам це після кількох років перерви?
— Чи захочеться. Головне питання — готовність організму до великих навантажень.
За матеріалами sport.obozrevatel.com
