«Лицарського Хреста Добровольця» та подяк за подвиг удостоївся доброволець з Тернопілля Максим Білий, який за покликом серця серед перших став на захист своєї країни.
Максим Білий родом із Копичинців на Тернопільщині. Народився захисник 20 лютого 1985 року. Засвоював знання у Тернопільській ЗОШ № 14 імені Богдана Лепкого, а потім навчався в інституті. Був і на Революції Гідності серед тисячі звичних громадян, яких на грандіозний протест закликало відчуття справедливості і небайдужості за долю оточуючих.
Починаючи з 2014 року багато свідомих українців пішли на східний фронт. Вважав, що його обов’язок не залишатися осторонь і Максим Білий, який добровільно зголосився долучитися до бойових дій проти агресора.
Відправився на Схід разом з побратимами. Страху не відчували, адже знали, що йдуть захищати Батьківщину від ворога. Доброволець штурмового батальйону «Айдар» брав участь у боях в районі міста Щастя на Луганщині.
На війні Максим познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Марією Двадцятою, яка приїхала з Києва. Вона теж була активною учасницею Євромайдану. Майже рік війни у місті Щастя Марія та Максим були один біля одного. Після чого повернулись у Тернопіль і вирішили – будуть разом назавжди. Подружжя переїхало у Купчинці поблизу Тернополя, де своїми силами розпочали власну справу – розводять породистих кролів. На паркані біля дому подружжя є напис: «Вільним людям слуги не потрібні».
Як наголосив на церемонії нагородження в День захисника України Максим Білий, у пам’ять тих бійців, що полягли, ми маємо боротися за Україну і в цій війні вести державу до перемоги.
— Дуже приємно, що нас, захисників-добровольців, не забувають. Приємно, що шанують велич духу українських вояків, які вийшли захищати наші кордони. Не потрібно забувати борців за волю держави, які є символом незламності української нації. Хтось із нас ще воює, а хтось уже на небесах. Хтось, як ветеран, перебуває удома. Без них усіх ми би не мали мирного неба! — звернувся Максим Білий.
