Коли Оксана була вагітна першою донечкою, жінці приснився сон, що вона тримає на руках семеро маленьких дівчаток. І сон став віщим, бо зараз у затишній оселі щаслива родина Вознюків виховує семеро дітей.
Обличчя Оксани випромінює радість, а задоволені очі тата Сергія світяться гордістю. Бо для них діти – це найдорожчий скарб, багатство та плід любові. Ще б пак! Шестеро донечок та найменшенький, крихітний синочок.
Подружжю Вознюків – майже 16 років. Найстаршій донечці, Вікторії, 15 років, на рік молодша – Наталя. Ці дівчатка – дев’ятикласниці. 12 років має шестикласниця Юля, 10 – четвертокласниця Олеся. Цьогоріч перший клас закінчує Анна, а три рочки виповниться Даринці.
І нарешті у дівочому царстві з’явився хлопчик – синочок Давидко. Він народився першим на Шумщині у 2020 році.
Імена дівчаткам вибирала мама, проте радилася і з чоловіком. А найменшенького братика назвали діти.
Дівчатка гарно навчаються у школі. За хороші знання донечка Вікторія щороку отримує похвальний лист. Четверо дівчаток навчаються у Шумській школі мистецтв – музичні задатки у них від тата Сергія. Найменші теж не дочекаються, коли й вони підуть до музичної, як і їхні сестрички, троє з них навчаються гри на фортепіано, одна – на скрипці, найстарша освоює фортепіано і флейту.
У родині Вознюків працює тато, щоб забезпечити сім’ю, бо мама увесь час у домашніх клопотах, піклується про дітей. Її день розпочинається з того, що потрібно зібрати дітей до школи.
– Коли я була у лікарні, то найстарша донечка була за мене: і заплітала, і допомагала одягатися меншим, – каже Оксана. – Вікторія вже і спече, і зготує їжу, і прибере. Наталя теж любить випікати, – не так давно сама спекла панкейки. Десятирічна Олеся смажила налисники – вийшли смачненькі. Допомагали донечки і голубці робити. Усіх відразу на кухню не беру, а по одній навчаю куховарити. Хтось одного дня допомагає, хтось – іншого, бо ж усі хочуть бути господинями, – радіє мама.
До останнього дня подружжя Вознюків не знали, хто народиться у їхній родині сьомим. Проте у Оксани були якісь передчуття, про які нікому вона не розповідала. 6 січня, о 4-ій ранку, Оксана поцілувала усіх дівчаток, і Сергій повіз її народжувати. Здогадалася, що мама поїхала у лікарню, старша донька. І тільки батьки за поріг, Вікторія побудила усіх сестричок, і вони почали молитися за маму. Вже о 4.40 на світ з’явився Давидко. Найбільше мріяла про братика та зраділа його появі саме Вікторія, це вона підмовила усіх сестричок, щоб підтримали її ініціативу з ім’ям.
– Для мене немає різниці між дітьми, – каже Оксана. – Думала, як то буде, що усі дівчатка, а тут – хлопчик. Звичайно, добре, що тепер є помічник для тата.
Рідні та знайомі кажуть, що з народженням синочка Сергій аж помолодів.
– Хоча це сьома дитина, але то є первісток, хлопчик, – каже Сергій. – Коли народився синочок, перш за все, було відчуття радості. Проте усіх дітей люблю однаково.
Характери у всіх різні: кожна чимось особлива, не схожа одна на одну, у кожної є якийсь особливий талант. Усі дівчатка стараються бути самостійними.
Секрет їхнього родинного щастя заснований на простих, але глибоких, істинах. Потрібно жити за Божим законом, любити і поважати один одного. Чоловік жінку і жінка чоловіка. Брати до уваги думку дітей, вислухати, пожаліти, приголубити. Кожна дитина, незалежно від віку, вже окрема особистість, і якщо змалечку до неї належно ставитися, то вона буде поважати і себе, й інших.
– Кожного вечора ми збираємося усі разом, читаємо Біблію, молимося, – каже Оксана.
Одна із особливостей виховання у родині, як стверджує Сергій, це – навчання дітей Євангельським принципам. Слово Боже навчає любові, поваги, пошани, саме ці істини мають панувати у всіх сім’ях.
– Я щасливий, коли я повертаюся у дім, де мене чекають, де завжди розуміють, люблять. У сім’ї багато що залежить від чоловіка, бо він є священник, той, хто має створити належну атмосферу у родині. І якщо чоловік на своєму місці, то й сім’я на своєму, тоді і гармонія у домі, – каже Сергій.
Для того, щоб відчувати себе щасливим, потрібно набагато менше, аніж насправді здається: мирне небо, здоров’я близьких та любов найрідніших людей. А діти – це радість і майбутнє, тому виховувати потрібно у великій любові.
У наш час молоді сім’ї часто нарікають, що важко виховувати дітей, і наважуються народити лише одну, максимум – двох. Сім’я Вознюків ламає ці стереотипи, адже, незважаючи на те, що життя сьогодні недешеве, діти у цій родині забезпечені – у них є добротний, сучасний будинок, одяг, їжа, гарне виховання. І усе це – завдяки неймовірним зусиллям, працелюбності батьків. А найголовніше – любові до Бога, який допомагає долати усі перешкоди. Часто у сім’ях, де є одна дитина, не побачиш такої злагоди і комфорту, у якому зростають шестеро дівчаток та маленький Давидко. Ці люди щасливі тому, що вони є один в одного, що уміють любити, вірити, розуміти і підтримувати кожного члена родина. А якщо є любов, повага, то все інше обов’язково додасться.
