Лемківська діаспора в Канаді передала унікальні експонати до музею “Лемківське село” в Тернопільській області. Нова експозиція розмістилася у двох залах і представляє автентичні предмети побуту, одяг та мистецькі твори лемків, які емігрували до Північної Америки на початку XX століття. Про це розповідає Суспільне Тернопіль.
Історичні артефакти лемківської культури
Директорка музейного комплексу Віра Дудар розповідає про цінність нових експонатів:
“Лемки Канади приїхали на американський континент в часі не виселення, а в часі трудової міграції. Перший експонат і взагалі найстарший експонат, котрий був в музеї в Торонто і котрий вже зараз є у нас – 1886 рік”.
Серед найдавніших предметів – кориця, ступки 1900 року та горсети 1913 року.
Особливу увагу привертає оригінал рукопису книги Юліана Тарновича “Лемківщина: матеріальна культура” та його картини. За словами Віри Дудар, “це є власне найвичерпніша інформація про Лемківщину як землю, на якій проживав унікальний, чудовий, самобутній нарід”. У книзі детально описано побут лемків, їхні традиції, звичаї та спосіб життя.
Символізм та традиції лемків
На вході до зали намальовано дерево життя – традиційний лемківський узор, який зазвичай прикрашав вхідні двері осель. Віра Дудар пояснює символіку цього зображення:
“Кількість гілочок на цьому дереві життя означало кількість людей, які проживали в цій хаті. І навіть коли лемківська ґаздиня була вагітною, тихенько ще нікому не признавалася, то вже легенько домальовувала маленький початок гілочки”.
Кількість зірочок на дереві символізувала кількість хлопчиків у родині, а квіточок – дівчаток.
Міграційна спадщина
Окрема зала присвячена міграції лемків до Канади. Тут представлені речі, які лемки брали з собою в далеку подорож, зокрема автентичний одяг початку XX століття. Віра Дудар наголошує:
“Кожен експонат дихає Лемківщиною, кожен експонат має свою історію”.
Серед обов’язкових речей, які лемки брали з собою під час переїзду, були мішечок землі, молитовник, вервечка та зілля.
“Де би лемко не бив, мусить пам’ятати, же його корені в рідних Бескидах, же його корені єсть на Лемковині”, – підкреслює директорка музею.
