1 січня 1949 року сім’я Дарії Вертепної (нині Пелеш) із Великих Бірок на Тернопільщині була насильно вивезена на Сибір. Це стало частиною політики радянського режиму проти українців, які брали участь у національно-визвольному русі. Дарії тоді було лише шість років, її братові — чотири. Розповідає Суспільне Тернопіль.
На засланні родина опинилася у Нанайському районі Хабаровського краю. Перевезення проходило в суворих умовах, згадує Дарія:
“Нас повезли аж в Хабаровський край, а з Хабаровська на відкритих машинах 300 км ще повезли в тайгу. Мама була молоденька… нас поселили в ті бараки”.
Життя Дарії Пелеш у засланні: віра та збереження українських традицій
Українці, опинившись у засланні, намагалися відновити звичний побут. Вони білили стіни, прикрашали приміщення вишивками, відтворюючи атмосферу рідного дому.
“Бабця висилала нам посилку на Святий вечір: кутя, мак. Ялинку ставили. Все запам’яталося мені найбільше,” — згадує Дарія.
Попри суворі умови, українці організовували вертепи, святкували Різдво. Дарія згадує, як тюрма колядувала:
“Конвоїри стукали в двері, щоб перестали, але Коляда — це дух української нації”.
Навіть під час репресій вони зберігали свою ідентичність та віру в повернення додому.
Реабілітація та важливість пам’яті
У 1960 році родина Пелеш була звільнена, але повернутися додому вдалося лише після 1961 року, коли вони заробили на дорогу. Реабілітація прийшла вже після здобуття Україною незалежності.
“Коли постала Вільна Україна, мене реабілітували,” — говорить Дарія.
Дарія Пелеш сьогодні передає своїм дітям та внукам важливість пам’яті про пережите:
“Хто не знає історії, не має майбутнього. Московити виробляли страшне з нашим народом, але ми вистояли”.
Її сім’я продовжує підтримувати Україну в боротьбі за свободу, зокрема волонтерством та участю у війні.
Читайте також: Кохання сильніше за втрату: історія Ольги Коновал в річницю весілля.
Кохання сильніше за втрату: історія Ольги Коновал в річницю весілля
