Березень – її місяць. 19-го народилася Ліна Костенко. Цьогоріч дата не ювілейна, але більш ніж поважна – поетесі виповнилося 94. З цієї нагоди ми зібрали спогади людей, які перетиналися з нею в різні роки.
Творчість – як спосіб мислення і життя
У руках – знайомий багатьом том «Триста поезій». Вибране, що вміщує цілий світ – від любові й віри до болю і розчарування. Майже два десятки книжок – поезія, проза, публіцистика, сценарії. Дебют ще у 1957 році зі збіркою «Проміння землі», яка нині стала раритетом.
Культові твори – «Маруся Чурай», «Берестечко», «Сад нетанучих скульптур» – щоразу ставали подією. А історії невиданих книжок на кшталт «Зоряного інтегралу» чи «Княжої гори» – це вже про тиск радянської системи. Поетеса не йшла на компроміси – і за це роками не друкувалася.
Її творчий доробок, кажуть колеги, значно більший за опублікований. Багато текстів так і залишилися в рукописах – через жорстку внутрішню вимогливість. Вона ніколи не поспішала з публікаціями.
Навіть під час повномасштабної війни Костенко продовжує працювати. Після шоку перших тижнів 2022 року повернулася до звичного ритму. Не реагує на сирени і не ходить в укриття – у її житті це вже друга війна.
Очікується і новий книжковий вихід – одразу кілька видань. А нещодавня ініціатива видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» з розіграшем книжок із автографами допомогла зібрати мільйони гривень для ЗСУ.
Характер – без компромісів і страху
Про характер Костенко ходять легенди. Вона принципова і пряма. Як згадує Леонід Горлач, поетеса завжди була в опозиції до влади і не погоджувалася на жодні правки.
Юрій Щербак наголошує – вона не дозволяла собі компромісів навіть у дрібницях. І саме тому її боялися чиновники.
Водночас у колі молодих авторів Костенко була уважною і відповідальною. Вона читала рукописи початківців і давала розгорнуті, глибокі оцінки. Для багатьох це ставало справжньою школою.
Нагороди й відзнаки її ніколи не цікавили. Вона називала їх «політичною біжутерією» і відмовлялася від того, що могло обмежити свободу слова.
Чорнобиль – особистий магнетизм
Окрема сторінка – Чорнобиль. Поетесу тягнуло до зони відчуження, куди вона їздила роками.
Як згадує режисер Олег Бійма, для неї це було місце тиші і внутрішнього спокою. Вона знала там людей, місцини, навіть дерева.
Костенко брала участь у культурно-історичних експедиціях, досліджувала поліську спадщину і допомагала зберігати унікальні артефакти. За словами Щербака, значення цієї роботи складно переоцінити.
Кохання і особисте життя
Поетеса двічі була одружена. Перший шлюб – з польським поетом Єжи Пахльовським. Другий – з Василь Цвіркунов, з яким прожила багато років.
Цвіркунов, попри інвалідність після війни, залишався сильною і харизматичною людиною. Їхній союз називають міцним і глибоким.
Гумор – ще одна грань
Попри суворість, Костенко має тонке почуття гумору. Про це згадують і Павло Мовчан, і Святослав Максимчук.
Її дотепи часто ставали легендами в літературному середовищі. І навіть у серйозних ситуаціях вона вміла сказати точно і влучно.
Замість післямови
Ліна Костенко – більше, ніж поетеса. Це явище, яке формує українську ідентичність.
Як підсумовує Юрій Щербак, її масштаб виходить далеко за межі літератури. І якщо говорити про українських кандидатів на Нобелівську премію – її ім’я звучить одним із перших.
