Її били так жорстоко, що до кінця життя вона змушена була ходити з ціпком. Вона втратила дітей, пережила переслідування, обшуки та роки постійного страху. Але у відповідь на це залишила не мовчання, а поезію для українських дітей.
Такою була Іванна Блажкевич — письменниця, педагогиня і громадська діячка з Тернопільщини, яка все життя присвятила вихованню української ідентичності у наймолодших.
Вона народилася у 1886 році в звичайній галицькій родині. Рано втратила матір, а любов до народної пісні, казки та українського слова їй прищепив дідусь. Саме тоді сформувалося її головне переконання: боротьба за Україну починається з дитини.
Іванна Блажкевич обрала шлях учительки та дитячої письменниці. Її тексти були простими, але глибокими. Через них діти вперше чули про себе як про українців:
«Українець я малий,
Українець тато мій…»
або:
«Українка я маленька,
Українці батько, ненька…»
Сьогодні ці рядки сприймаються як дитяча класика, але на початку XX століття вони мали інше значення. У час, коли українську мову обмежували, а українську ідентичність намагалися витіснити, такі вірші були формою тихого опору.
Життя самої Блажкевич було сповнене випробувань. Під час Першої світової війни її чоловік потрапив у полон. Родина пережила злидні та втрати. Згодом померли її маленькі доньки. Ці особисті трагедії стали для неї глибокою раною, яка не загоїлася до кінця життя.
Попри це, вона не припинила свою діяльність. Навпаки — ще активніше працювала для дітей і громади. Відкривала дитячі садки, організовувала читальні, допомагала сиротам, писала книжки та п’єси.
Через її проукраїнську позицію Іванну Блажкевич неодноразово переслідували. Польська влада проводила обшуки в її домі, її арештовували, змушували переховуватися. У 1938 році вона пережила жорстоке побиття під час так званої пацифікації. Після цього все життя пересувалася з допомогою ціпка.
Попри фізичний біль і постійний тиск, вона залишалася вірною своїй справі. Її підтримували українські діячі культури, серед яких була і Ольга Кобилянська, яка називала Блажкевич своєю духовною донькою.
Для тисяч дітей вона стала першою людиною, яка пояснила просту річ: бути українцем — це не сором, а гідність.
Іванна Блажкевич не мала влади, не очолювала армій і не ухвалювала державних рішень. Вона мала лише слово. Але саме слово, як показала історія, здатне переживати імперії.
Її тексти і сьогодні залишаються частиною української культурної пам’яті — як нагадування про те, що навіть у найтемніші часи виховання любові до своєї країни починається з дитячої книги і тихого, але впертого голосу вчительки.
Довідково. Іванна Омелянівна Блажкевич — українська дитяча письменниця, громадська діячка, журналістка, член НСПУ, просвітниця, діячка української кооперації. Мати Богдана Блажкевича. Зазнала переслідувань польських властей під час «пацифікації» 1930. Депутат Народних зборів Західної України.
