В українському суспільстві істотно збільшилось шанування європейських цінностей – демократичності, лібералізму, толерантності… І так би, панове, нам добре жилось, якби ми не занедбували власних правд – прадавню віру в Бога, любов до мови, збереження традицій.
Конференція «Християнська етика у Новій українській школі» у Чорткові за участі педагогів, громадськості, духовенства заявила про давно наболілу проблему – зменшення уроків, а то й відсутність викладання християнської етики у школах – гарантії виховання свідомої особистості, здатної розрізняти добро і зло…
Учасниками конференції під керівництвом заступника голови Комісії з питань освіти та виховання Нелі Думки подано Резолюцію з постановою «звернутись до керівників місцевого управління, відділів освіти, директорів навчальних закладів з пропозицією пошуку найефективніших можливостей введення та фінансування предмету «Основи християнської етики» у 1-11 класах».
Питання релігії в освітніх закладах завжди було дискусійним. На правах факультативу, за власним бажанням та зі згоди батьків, учні можуть вивчати християнську етику у школах по 0,5 години на тиждень. Фінансується дисципліна за кошти регіональних органів самоврядування.
У час, коли людина має право вирішувати, «ким їй бути», «якому Богові служити», метою вивчення християнської етики є «зберігати культурну спадщину українського народу, морально-етичні закони».
За словами учасників конференції, більшість проблем, а саме: гендерні виклики, хабарництво, дискримінація, злочинність, алкоголізм, наркоманія, СНІД, порушення інституту сім’ї, постали через занедбання морально-етичного, духовного виховання дітей ще з раннього віку… Погане фінансування, зменшення кількості годин викладання християнської етики, а то й їх відсутність, посилює цю невтішну ситуацію…
Варто сказати, з 1992 по 2018 роки в Україні уже набуто досвід духовно-морального виховання: створено навчальні програми, укладено посібники й підручники, підготовлено педагогічні кадри, забезпечено викладання курсів «Основи християнської етики», «Етика: духовні засади», «Християнська етика в українській літературі», «Біблійна історія і християнська етика».
Про важливість впровадження та збереження християнської етики в Новій українській школі ми запитали у авторки підручників «Основи християнської етики», доцента Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Галини Сохань:
– Нова українська школа – з новими викликами. Які підходи потрібно застосувати у вивченні основ християнської етики?
– У новому Законі України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року йдеться про компетентності у навчанні. Так от, ми плануємо запропонувати і вчителям, і учням дидактичні вправи, які розвиватимуть у них такі компетентності. Це знання рідної, іноземної мов, фінансова грамотність, підприємливість, громадянські компетентності на уроках християнської етики. Важливим новим шляхом вивчення предмету є педагогіка партнерства в дії. Дуже багато залежить від самого наставника, який готовий надати якісні освітні послуги. Християнська етика має бути цікавою, затребуваною, з інтерактивною формою навчання.
– Чи не загострить вивчення предмету проблему різнорелігійності учнів? Хто може вивчати християнську етику?
– Християнська етика – це не урок релігії, не катехизація, а предмет духовно-морального спрямування. Тому вивчати її може будь-хто, незалежно від релігійних переконань. У школах дисципліну викладають за письмовою згодою батьків школярів. Сьогодні говорять про автономію школи, тому саме батьки, їх діти разом із педагогами можуть визначати освітні пріоритети. Для вивчення християнської етики достатньо письмової згоди батьків і наявність фахівця – підготовленого вчителя.
– Невже українська молодь виробляє атеїстичну практику? Яке зло стоїть на часі?
– Світ сьогодні дуже мобільний, з’являються нові технології, нові науки. Відповідно, і методика навчання не лише християнської етики, а й інших предметів має бути новою. І вважаю, тут проблема не в атеїстичній практиці, а в потребі якісно нового подання навчального матеріалу. Зло часу – у байдужості, яке нищить людину зсередини. Це треба вміти долати, а відтак, і сучасний вчитель – це креативний новатор, який є цікавим співрозмовником для школяра, навіть другом.
– Що заміняло колись вивчення християнської етики, коли її, по суті, не було, зокрема, у радянські часи?
– У Радянському Союзі була авторитарна система освіти, тому були й інші підходи у навчанні і вихованні. Водночас були педагоги, яким вдавалося навіть у тоталітарній державі утверджувати етичні цінності. Пригадайте хоча б Василя Сухомлинського, його працю «Серце віддаю дітям». Його вчення актуальне й досі.
– Чому б не зробити християнську етику обов’язковим предметом? Яка роль і можливість кожного християнина у вирішенні цього питання?
– Частина 13 Типової освітньої програми допускає вивчення християнської етики як обов’язкового предмету лише у 5-6 класі за умови, що школа і батьки учнів вибирають це. Окрім того, Закон України «Про освіту» дає право церквам, релігійним організаціям відкривати приватні школи. Сьогодні в Україні таких шкіл є чимало, то і годин на предмети духовно-морального спрямування у них більше. Є право вибору, але щоб християнська етика як предмет не загубилася, необхідно змінити підходи до викладання, використовувати цікаві методики навчання…
Надія САСАНЧИН, Свобода
