Взимку 2023 року 23-річний комп’ютерний інженер Сергій прийняв для себе рішення – йти до війська. І так за два роки служби колишній програміст став очима артилерійської бригади: спостерігає за військовою технікою російських окупантів за допомогою безпілотних авіаційних комплексів та допомагає артилерійським підрозділам її ефективно знищувати. Сьогодні молодший лейтенант Сергій вже став командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.
Йти до війська Сергій планував з початком повномасштабної війни у 2022 році. Проте через те, що у той період було чимало охочих і не усіх добровольців брали, рішення вирішив відкласти. А вже через рік, взимку 2023 року, почав цікавитись, до якої бригади і на яку посаду можна долучитись.
“Тоді вже розвивалися безпілотники, такі як Mavic і FPV. Я сам собі навчився літати на них, і потім почав обирати бригаду. Дзвонив до знайомих, хто десь служив, і один зі знайомих мені порадив 44-ту артилерійську бригаду. Після цього я зідзвонився з командиром батареї безпілотних літальних апаратів, провів з ним співбесіду і він сказав, що буде радий бачити мене серед його підлеглих”, – розповів Сергій.
Оскільки на той час майбутньому пілоту БПЛА було лише 23 роки, йому довелось підписати 3-річний контракт на службу у Збройних Силах України. До такого рішення рідні та друзі поставились важко.
“Проте я знав, що треба. Я вважаю, що кожен має піти і свій час, рік, два або три, відслужити у цій війні, бо вона, на жаль, буде дуже довга. Я пояснював своїм і друзям, і родичам, що всі служать і нічого. Чим я гірший чи кращий, щоб не служити?” – зазначає Сергій.
Першою його посадою був оператор-радіотелефоніст відділення збору та обробки інформації, працював в екіпажі розвідувальних крил, тобто дронів за допомогою яких керують вогонь або фіксують ураження.
“Спершу я працював разом з іншими військовими, набирався досвіду, бо не мав досконалих знань у тому, як це все працює та відбувається. Оскільки я тоді був новенький в екіпажі, то виконував роботу, яку показував мені командир. На той час це здебільшого була більш ознайомча робота: я дивився, як працюють вони і допомагав із розкладанням комплексу, його розташуванням та маскуванням”, – поділився Сергій.
Після проходження навчання з пілотування на відповідних апаратах Сергій повернувся до екіпажу і став його повноцінним пілотом. Сьогодні його робота – це не просто польоти, а надзвичайно відповідальна місія, яку потрібно виконувати в режимі реального часу. Екіпаж Сергій знаходить ціль, як-от російську техніку, підтверджує її, після чого артилерійські системи завдають удару. За допомогою онлайн-знімання військові можуть також коригувати вогонь, тож результат роботи пілотів напряму впливає на успіх операції, до якої залучені іншій військові.
“Робота пілота цікава і важка, дуже напружена і відповідальна, адже є різні види БПЛА. Мої відносяться до тих, із якими потрібно працювати в онлайні. Тобто це не фотольоти і не ударники, а розвідувальні дрони типу “крило”, по яких корегується вогонь або фіксується результат ураження вогневим засобом. Тобто ти маєш виконувати завдання зараз, у цей момент, а не переносити його на потім; або щось зробити не так і потім все переробити”, – зазначає Сергій.
Ділиться Сергій і тим, що за ці два роки військової служби помітним є розвиток технологій. Різновидів безпілотних апаратів стає дуже багато, змінюються та розвиваються засоби радіоелектронної боротьби як в української, так і російської сторони. Як зазначає військовий, це змушує постійно адаптуватись до нових умов і робити все можливе для посилення власних систем зв’язку та захисту від ворожого впливу.
Працює екіпаж Сергія з безпілотними апаратами як українських, так й іноземних виробників, зокрема польських та американських. Відрізняються вони як за ціною, так і за функціоналом. Рівноцінно замінювати їх один на одного неможливо, наголошує військовий, адже кожен вид БПЛА має свої плюси та мінус.
“Немає такого одного ідеального БПЛА, щоб сказати: давайте усі його використовувати! Це так не буде працювати, коли в тебе є різноманіття засобів для застосування. Адже у кожного з них є різні частоти, різні характеристики для роботи у погодних умовах, різна висота і час польоту. Командир, маючи різноманіття цих літальних апаратів, може в певних ситуаціях використовувати той, який йому найкраще підійде під відповідне бойове задання”, – пояснює військовий.
Сергій також наголошує, що особисто більше любить працювати на українських безпілотних апаратах, адже у них значно кращим є сервіс у плані підтримки і ремонту БПЛА. Також прямим є зв’язок з виробником, що спрощує та пришвидшує комунікацію щодо недоліків та пропозицій з покращення технології.
Військовий ділиться, що у своїй роботі найбільше любить гарні погодні умови, які не перешкоджають роботі, а також відсутність ворожого РЕБу. Адже тоді можна працювати спокійно та без зайвих труднощів.
“А ще люблю гарну ціль, якусь унікальну і хороші вогневі ураження від наших гармашів. Якщо вони гарно і влучно працюють, то є і хороші емоції”, – ділиться Сергій.
Попри постійну небезпеку та напругу, військовий зберігає оптимізм та спокій. Його філософія проста: не зациклюватися на поганому, а щодня сумлінно виконувати роботу на своєму місці.
“Я дуже не хочу замислюватись над поганим, а просто знаю, що треба виконувати кожен день свою роботу. Оскільки робота пов’язана з іншими людьми, то потрібно виконувати її правильно, вчасно, доцільно, щоб не нашкодити комусь. І все, і чекати нашої перемоги. Кожна людина на своєму місці має робити якісно і відповідально свою роботу. Якщо я зараз на цьому місці, то я маю це робити”, – зазначає Сергій.
