Тернопільська міліція поки не зуміла затримати грабіжників будинку директора Бучацького сирзаводу Михайла Дороша. Слідство триває: міліціонери провели ретельний огляд місця подій та прилеглої території, розпитали свідків, однак суттєвих результатів це не дало, пише Press-Центр.
Нагадаємо напад стався 26 березня, близько половини дев’ятої вечора. На подвір’я 60-річного Михайла Адамовича увірвалися троє грабіжників у масках. Директора сирзаводу вдарили по голові, а потім по землі потягли до літньої кухні. Синець від удару – єдине тілесне ушкодження на тілі Михайла Дороша, переживши сильний стрес, він помер від серцево-легеневої недостатності.
Дружина директора, 58-річна Зоя Іванівна на той момент була в будинку, але почула крики і вибігла на подвір’я. Грабіжники побили її, зв’язали і кинули до чоловіка в кухню. Так Дороші пролежали дві години, аж близько 11 вечора Зої Іванівні вдалося вивільнити руки і покликати на допомогу. Крики почув сторож місцевого лісництва, який проходив повз будинок.
Грабіжники винесли з хати 16 тисяч доларів, 2100 євро, 1700 фунтів стерлінгів, а також ювелірні вироби.
Михайло Дорош із дружиною мешкав на вул. Степана Бандери, серед ряду ошатних будинків. Його оселя нічим особливим не вирізняється від інших – двоповерхівка ховається за високим парканом, на подвір’ї є літня кухня. Очевидно, що нападники добре знали, до кого ідуть, а тим більше, за чим.
– Дороші мешкають на початку вулиці, біля їхнього обійстя мало будинків, поряд ліс, тому й свідків знайти годі, – розповідає сусідка пані Інна. – Ніхто із сусідів не чув того вечора якихось підозрілих звуків чи крику, зрештою, ніхто особливо й не прислухався, бо біля нас щоночі їздять чимало автівок. Аж страшно подумати, що люди пережили. Досі не віриться, що для Михайла Адамовича той напад виявився фатальним… Добре, що хоч дітей не було вдома, бо хтозна, чим би все завершилося. Батьки останніми роками були практично самі, донька і син мешкають в Англії.
Рідні сім’ї Дорошів, зрозуміло, після нещастя небагатослівні і з коментарями воліють зачекати до завершення слідства.
– Зоя Іванівна пережила шок і трагедію, – сумно зітхають. – Її відразу забрала швидка допомога до райлікарні, відпустили лише у неділю, 29 березня, на похорон чоловіка. Сподіваємося, що міліції таки вдасться знайти і покарати винних, бо ж то зовсім не вкладається в голові, щоб до помешкання вривалися бандити у масках, чинили розправу, забирали нажите й життя.
Як повідомили у центрі громадських зв’язків обласної міліції, розглядають кілька версій нападу, одна з яких – професійна діяльність і бізнесові інтереси, адже Михайло Адамович був директором підприємства, продукція якого широко знана в Україні, інша – заїжджі «гастролери», які скоїли напад заради наживи. Відомо, що зловмисники розмовляли російською мовою…
Нагадаємо, що це не перший випадок озброєних нападів на мешканців Тернопільської області. У 2013-ому область сколихнули три розбійні напади. Пограбування бізнесмена із Пронятина, що під Тернополем та напад на чортківського валютника міліції вдалося розкрити, а ось хто катував розпеченою праскою директора Новосілківського спиртозаводу, який через кілька місяців після нападу помер у київській лікарні, досі залишається загадкою.
