Цілком логічно, що відразу ж після хрещення Русі у Києві була створена власна митрополія.
Відомо, що від самого початку свого створення Київська митрополія була досконалою. Адже мала дуже добре розвинуте самоуправління та автономію. Більше того глава Української православної церкви мав права та привілеї надзвичайно потужні, але традиційно скромно іменувався митрополитом.
Проте ті часи перейшлись з Середньовіччям коли сталась неймовірно велика кількість війн та набігів ворогів. Саме через це Київ перестав бути митрополичою резиденцією, адже постійні напади племен монголо-татар завдавали багато проблем. Через, що тодішній митрополит Максим прийняв рішення переселетись з неспокійного Києва до російського Володимира, проближче до Великокнязівського престолу.
Вже його наступник митрополит Петро перебрався взагалі у Москву. При цьому, щоправда, відмовлятися від титулу Київського митрополита ніхто не збирався. Митрополит Петро взагалі отримав титул “митрополита Київського і всієї Русі”. Цим же титулом його наступники користувались наступну сотню років.
До чого тут Російська православна церква?
Саме через таку історичну заплутаність і з’явилась нинішня РПЦ. Попри те, що митрополити жили у Москві, кожен з них називав себе “митрополитом Київським і всієї Русі”, бо лише цей титул робив їх легітимними в очах православного керівництва – Константинопольських патріархів.
Лише у 1448 році настав час величезних змін, які змінили подальшу історію розвитку канонічної української церкви. На Соборі єпископів у Московії митрополитом обрали рязанського єпископа Іону. Обрали без узгодження та благословення патріарха Константинопольського.
Після цього Московська митрополія 141 рік не мала офіційного визнання від жодної іншої православної церкви світу.
До слова “визнання” московська церква також вкрала. Адже у 1589 році Борис Годунов, тоді ще регент сина Івана Грозного запропонував Константинопольському патріархуі Ієремії ІІ перебути турецьку окупацію Константинополя у Москві. Коли Ієремія ІІ приїхав до Москви – його, фактично, взяли у заручники і не випускали з-під домашного арешту, допоки він не визнав легітимність митрополита Московського Іову та не надав йому титул Патріарха.
А вже у 1686 року Діонісій видав грамоту про повну передачу української церкви до Московського патріархату, взявши за це хабар.
Уже за рік грецькі єпископи схаменулись, обурились і позбавили Діонісія патріаршого престолу, але церковну автономію Україні так і не змогли повернути.
Томос буде, а от що буде з УПЦ Московського патріархату?
