28 лютого було оприлюднено дуже різку та антиросійську заяву представників чотирьох афонських монастирів – Святого монастиря Великої Лаври, Іверійського монастиря, Кутлумуша та Есфігмену. В ній послідовно описано напрямки політичного, духовного та фінансового закріпачення афонських монастирів з боку Росії – від імперських до наших часів. Яскравим прикладом цього руйнівного для чернечого життя впливу слугує російський монастир Святого Пантелеймона. Саме його інші афонські монастирі піддали нищівній критиці.
Серед претензій до Свято-Пантелеймонівського монастиря – це активне просування російських фінансових “інвестицій” в Святу Гору в обмін на політичну лояльність та захист саме російських інтересів в Греції та по всьому світу. В заяві підкреслено, що з боку росіян було внесено кошти на суму 200 мільйонів на Святу Гору, які за оцінкою американського посла в Афінах «служать водночас як російська інвестиція “м’якої сили” у регіоні без міжнародного права та економічної прозорості».
Це дуже конкретний натяк на те, що росіяни перетворили Афон на територію, де у великій кількості відмиваються гроші невідомого походження, і за цими транзакціями дуже прискіпливо слідкують США. Можна з певною долею ймовірності припустити, що у випадку відсутності адекватної реакції на цей натяк на Афоні може пройти вибіркова “антикорупційна ревізія” (фінансовий моніторинг) фінансової діяльності деяких монастирів. Адже це звинувачення серйозно зачіпає державні інтереси Греції, в якій представники Церкви мають привілейований статус, прирівнений до держслужбовців.
У свою чергу, як далі зауважують представники Афону, замість того, щоб підтримувати звичний спокійний лад чернечого життя, певні центри (очевидно, мова йде про російські центри) підключили шалену пропаганду та розповсюдили всілякі інсинуації (тобто, фактично, фейки) в Греції та поза її межами, через що стало неможливо збереження єдності на Святій Горі. Тобто, ці центри пропаганди розкололи Афон. До речі, в цьому контексті можна згадати розповсюджений росіянами фейк, що начебто монастир Зограф закрився на карантин, не бажаючи приймати делегацію Православної церкви України. Фактично ж виявилось, що карантин в монастирі тривав вже давно через дезінсекційні заходи, і це не мало до візиту української делегації жодного стосунку.
Афонські ченці обурені тим, що у Свято-Пантелеймонівському монастирі поминають Московського патріарха як свого предстоятеля – одразу після поминання Вселенського патріарха.
Крім того, велике обурення викликає діяльність Імператорського православного Палестинського товариста (ІППО), голова якого колишній голова ФСБ Сергій Степашин в інтерв’ю німецьому виданню Der Spiegel заявив, що «Афон повинен обходитися взагалі без Греції. Свята Гора має бути цілком незалежною, як Ватикан». Це, за словами монахів, категорично суперечить Статутній хартії Святої Гори та грецьому законодавству, адже самоврядність монастирів не є ознакою канонічної та правової екстериторіальності, яка допускає непідкору ані Вселенському патріархові, ані грецькій державі.
Монастир Святого Пантелеймона піддано жорсткій критиці за те, що він перетворився на знаряддя у руках чужинців, які спокушають його порушувати статут і статус Афону. У свою чергу, наслідки цієї дружби з Росією страшні для всього Афону: розкол, неспокій, чвари, поширення репутаційних втрат від оборудок одного монастиря на всю Святу Гору.
Наприкінці заяви афонських ченців цьому російському монастирю запропоновано:
1. Винести протест патріарху Московському через рішення РПЦ розірвати стосунки з Константинополем (а, отже, і Афоном), тим більше що російський монастир при цьому став монополістом для вірян та кліру в юрисдикції РПЦ. Адже всі інші 19 монастирів Афону не прийняли цього рішення Синоду РПЦ.
2. Припинити поминання двох предстоятелів на літургіях.
3. Повернути до своєї практики повагу до рекомендаційних грамот, які видаються Вселенським патріархом для відвідання Святої Гори, і не вигадувати власних чудернацьких правил з серії “якщо українські клірики заходять у храм – ми з нього виходимо”. Адже єпископи з Росії вже давно ігнорували цей порядок і не вважали за потрібне подавати прохання про надання рекомендаційних грамот для відвідування Афону.
4. Припинити маніпулювання сідомістю вірних, що начебто вирішення українського питання є питанням догматичним та стосується основ віри. Насправді це питання пастирської практики та міжцерковних стосунків.
