Найстарша жителька села Чеснівський Раковець Збаразького району 92-річна Ганна Ліщинська. Уже не виходить з хати – хворіє, втратила ще й зір. Донька Євгенія, яка доглядає стареньку, розповіла, що Ганна Василівна віднедавна почала писати патріотичні вірші. І хоча пам’ять уже підводить бабусю, але свою поезію вона у голові тримає міцно і натхненно її декламує, пише visnyk.lutsk.ua.
– Молодою мама багато вишивала, мене до цього привчила, — розповіла донька. – До 86 років вона співала у церковному хорі, а на крилас вперше прийшла у 12 років. Пережила війну, допомагала бандерівцям, годувала повстанців. Тепер немічною римує рядки про Батьківщину, про святих угодників… Мама завжди вболівала за Україну, і зараз молиться, щоб був мир і спокій.
– Цей рік я дуже здалася, – сказала довгожителька. – Пам’ять підводить, нічого не бачу, погано чую, але жити хочеться. На серці в мене любов до Бога, до України, українського народу, моїх дітей, внуків і правнуків. Дуже шкода з рідними людьми розлучатися. Господа прошу трохи продовжити мені життя. Вночі не сплю – і до дня складу вірша, а допомагає мені мій ангел-охоронець Михаїл. Я ж народилася на Михайла. Саме він підказує мені рядочки поезії…
