Проєкт «Героям слава» продовжує розповідати історії українських військових, які щодня тримають оборону на найважчих ділянках фронту. Цього разу герой репортажу – Макс, головний сержант взводу охорони, який пройшов шлях від водія автомобіля зв’язку до бійця, що щодня бореться з російськими дронами та авіаударами.
До повномасштабної війни Макс не мав бойового досвіду. Каже, що у часи АТО та ООС морально не був готовий до фронту. Однак 24 лютого 2022 року змінило все.
Найбільше йому запам’яталася дорога на Київ у перші дні вторгнення.
– Було страшно. Ми їхали Київською трасою назустріч цивільним колонам. Було розуміння, що нашу групу можуть розбити ще на під’їздах. Ворожа авіація працювала постійно. Те, що ми рухаємося в інший бік, одразу видавало військову техніку. Я молився тільки про одне – щоб не розгатили прямо в дорозі, – згадує військовий.
Каже, що на війні дуже швидко вчишся розрізняти звуки смерті.
– Коли авіація лупашить, ти швидко починаєш розуміти: якщо свистить десь збоку – значить, це ще не твоє. Але артилерія – зовсім інше відчуття, – говорить боєць.
Сьогодні війна – це не лише окопи й стрілецька зброя. Значну роль відіграють технології та боротьба з безпілотниками. Саме тому підрозділ Макса отримав спеціальні восьмизарядні помпові рушниці для боротьби з FPV-дронами.
– Ці дробовики дозволяють швидко працювати по цілях. Хлопці збивають і коптери, і дрони на оптоволокні. Буває, за день “приземляємо” до десяти штук, – каже військовий.
За словами Макса, російська армія не шкодує ані техніки, ані людей. Окупанти масово використовують дрони, “Шахеди”, “Герані” та керовані авіабомби.
Після КАБів населені пункти просто перестають існувати. Росіяни стирають усе до фундаменту. Земля переорана на метр углиб. Лише після цього вони заходять у село і кажуть, що його “взяли”, – розповідає боєць.
Попри постійну небезпеку, військові намагаються зберігати людяність і навіть створювати домашню атмосферу на позиціях.
– Якось в Оріхові ми прямо в бліндажі ліпили вареники з тушонкою. На фронті це було неймовірно смачно, – усміхається Макс.
Поруч із бійцями часто живуть коти. Деякі військові настільки прив’язуються до тварин, що возять їх із собою навіть у відпустки.
– Для багатьох коти стають справжньою родиною. Їм купують окремий корм, носять у переносках. Це допомагає хоч трохи триматися психологічно, – каже військовий.
Та найбільше думки Макса завжди повертаються додому. Там на нього чекають дружина і маленька донечка. Освідчився коханій він ще під час служби у 40-й бригаді, а після початку великої війни пара вирішила не відкладати життя на потім і офіційно одружилася.
– Найбільше хочеться просто повернутися додому живим, – зізнається боєць.
За матерівалами 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.
