Історія священника Православна Церква України з карпатського села Криворівня Івана Рибарука вражає своєю відвертістю та несподіваними поворотами. Колись він захоплювався екстрасенсорикою і вірив у «енергетичні практики», а сьогодні служить Богові та застерігає інших від подібних експериментів.
Про свій життєвий шлях отець розповів в інтерв’ю ютуб-каналу «Іваницький про головне».
Дитинство без віри і пошуки «надможливостей»
Майбутній священник виріс у родині радянських керівників, де панував атеїзм, а релігійні теми були під забороною. За його словами, про Бога в родині не говорили, аби уникнути проблем.
Натомість юнак цікавився можливостями людського організму — дихальними практиками, «біополем» і нетрадиційними методами впливу на здоров’я. Згодом це захоплення переросло у серйозний інтерес до екстрасенсорики.
«Зцілення» і перші сумніви
Отець Іван пригадує, що тоді щиро вірив у свої здібності. Зокрема, розповідає, як одного разу «зняв» біль із зуба родички — і він більше не турбував її роками.
Втім із часом почав помічати й інший бік таких практик. За його словами, після подібних «сеансів» він відчував фізичне виснаження, а деякі так звані цілителі лише «перекладали» проблеми з одного місця на інше.
Сьогодні священник переконаний: подібні втручання можуть мати небезпечні наслідки і не мають нічого спільного зі справжнім духовним зціленням.
Переломний момент і пророчі слова
Вирішальною стала ситуація під час співпраці з однією жінкою-екстрасенсом. Його вразило її зневажливе ставлення до святині — ікони, яку вона кинула в авто.
Під час виступу отець Іван дозволив собі сказати аудиторії, що здібності до співчуття і «зцілення» є у кожної людини, а не лише у «обраних». Це викликало різку реакцію організаторки.
Саме тоді він почув слова, які згодом назве пророчими: мовляв, йому варто бути священником, а не займатися подібними речами.
Дорога до служіння
Після цього, за словами Рибарука, він поступово відійшов від екстрасенсорики і прийшов до віри. Цей процес він описує як внутрішній перелом і свідомий вибір.
Сьогодні священник говорить, що справжнє зцілення відбувається не через «енергії», а через духовне життя і віру. І додає: його шлях — це приклад того, як навіть через помилки людина може знайти своє покликання.
Історія отця Івана з Криворівні — це не лише особистий досвід, а й нагадування про те, як пошуки сенсу можуть привести до несподіваних, але глибоких змін у житті.
