Гермаківський денрологічний парк – це не лише об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а й справжнє «рукотворне диво», що розквітло серед подільських краєвидів.
Історія парку розпочалася в середині минулого століття… У березні 1956 року лісничий Микола Денека отримав омріяну ділянку землі на околиці села Гермаківка (Борщівщина) для створення дендрарію. Тоді це було звичайне поле, але в уяві фахівця воно вже розквітало екзотичними садами.
Перші кроки були титанічними: без сучасної техніки, на звичайних підводах, працівники лісництва перевозили з навколишніх урочищ («Залісся», «Кудринці», «Гай») уже дорослі дерева віком 10–15 років. За неймовірно короткий термін, лише за 20 днів, було висаджено понад 2600 дерев та кущів. Завдяки майстерності лісівника приживлюваність саджанців була майже стовідсотковою.
Територія дендропарку розрослася до 56 гектарів та нараховувала понад 2000 видів та форм рослин-екзотів з різних куточків світу.
Гордістю парку була колекція хвойних (понад 200 видів), де поруч із місцевими ялинами величаво стоять гімалайські та ліванські кедри, сріблясті ялини, стрункі модрини європейські та рідкісна сосна Веймутова.
Територія стала прихистком для рослин, що бачили ще динозаврів, як-от легендарне гінкго дволопатеве. Серед заповідних мешканців — тис ягідний, модрина польська та дуб австрійський. Свого часу окрасою парку були величезні розарії, де зростало понад 80 сортів троянд, а поруч із ними — ділянки з лікарськими травами: від пахучої рути до цілющої валеріани. Особливої уваги заслуговує верба Тараса Шевченка, вирощена з гілочки, привезеної з місця заслання Кобзаря.
Більшість дерев парку мають свою історію, адже були посаджені відомими діячами чи іноземними делегаціями.
У часи свого розквіту Гермаківський дендропарк був потужним науковим центром.
Тут працювала оранжерея з колекцією із 120 видів кактусів, діяв музей лісу, а в просторих вольєрах мешкали благородні олені. Штучні водойми та затишні альтанки доповнювали атмосферу спокою та естетичної насолоди.
Гермаківський дендропарк — це живий пам’ятник професіоналізму Миколи Денеки, який присвятив життя кожному листочку та кожній квіточці цього лісу. І хоча сьогодні парк чекає на нового дбайливого господаря, він залишається унікальним генофондом рослинності, що нагадує нам про силу людської мрії та красу рідної землі.
Леся Сута,
старша наукова співробітниця відділу природи.
