У селі Возилів на Тернопільщині 26 жовтня відзначили 100-річний ювілей місцевої жительки Юстини Андріївни Джердж. Іменинницю привітали представники влади, рідні та односельці.
З нагоди поважної дати до оселі довгожительки завітали виконувачка обов’язків голови Золотопотіцької селищної ради Уляна Дем’янчук та староста Возилова Галина Фецич. Вони передали вітання від громади, квіти, подарунки та грамоту Тернопільської обласної ради.
«На жаль, не часто доводиться вітати жителів громади зі 100-річним ювілеєм, адже таких довгожителів у нас небагато, – зазначила Уляна Дем’янчук. – Це покоління, на долю якого випали дві війни, голод, репресії. Їхнє життя є прикладом стійкості, сили духу та любові до рідної землі».
Усе життя пані Юстина прожила у рідному Возилові. Народилася в багатодітній родині, мала двох братів і сестру. Рано втратила батька. Закінчила чотири класи початкової школи, але це не стало на заваді її активній трудовій біографії.
Довгі роки працювала секретарем сільської ради, а також дояркою на фермі. Крім того, завжди дбала про власне господарство.
Юстина Андріївна виховала доньку Марію, з якою нині проживає. Має шістьох онуків та десятеро правнуків. Коли задувала свічки на ювілейному торті, зізналася, що її бажання – побачити всіх рідних разом.
Односельці називають її мудрою, доброзичливою й щирою людиною.
«Мудра й допитлива, відверта й принципова, добра й гостинна – так характеризують ювілярку односельці», – зазначили у Золотопотіцькій громаді.
Пані Юстина любить вишивати, в’язати, готувати й співати.
«Співає так, що серце завмирає», – кажуть ті, хто чув її голос.
За своє довге життя жінка жодного разу не лежала у лікарні. Лише останні роки здоров’я й пам’ять трохи підводять, але вона не нарікає – усміхається, махає рукою й поспішає на город. Навіть тепер там ще «керує».
У громаді кажуть: праця і молитва – ось таємниця її довголіття.
