Тернопільський обласний ТЦК СП розповідає: командир “Ворон” із 33-ї окремої механізованої бригади — це приклад людини, яка пройшла шлях від шахтарської праці до командування штурмовим підрозділом на передовій.
Друг «Ворон» – командир роти 33 Окрема Механізована Бригада . Інженер-механік за освітою. Мріяв про затишне життя, прагнув добробуту і спокою. Натомість реалізував себе як воїн.
Воював іще в АТО. Перший бойовий вихід мав 2017 року біля Авдіївки. Потім на кілька років повернувся до цивільного життя, працював на шахті слюсарем: тяжко, але цікаво. Проте почалося повномасштабне вторгнення, і в лютому 2022 року «Ворон» пішов до ТЦК. Бої вже йшли недалеко від його міста – наразі воно окуповане ворогом.
Із рідним краєм пов’язує й позивний.
«У моєму місті, куди я мрію повернутися, був еколого-туристичний клуб «Білі ворони». Ми часто збиралися: багато думок, багато ідей. Потім почалася війна, і все це зламалося».
Із ТЦК потрапив до тероборони, а після контрнаступу був переведений до 33-ї бригади.
«Свого часу в АТО нас обстріляли з «градів», і це було щось таке надзвичайне. А з перших днів повномасштабного по нам «гради» лупили кожен день «як добрий день». Тепер це вже звичайна річ».
Закарбувався в пам’яті перший штурм на початку контрнаступу. Коли заходили на позицію в окопи, потрапили у бій.
«Свистіли кулі, рвалися гранати. Ми просунулися, куди треба. Взяли визначені точки, але зазнали втрат від артилерійського вогню. Витягли поранених. Це були дуже яскраві враження. Після прильотів довго осідає дрібна пилюка, дивишся на побратимів – думаєш, що робити. Потім звик».
Іншого разу біля Роботиного йшов зі своїм підрозділом відновлювати втрачену позицію. «Ворон» був старшим групи і ніс радіостанцію. Під мінометним вогнем просунулися, відновили позицію, простріляли ворожі укриття.
«Тоді командував хлопцям: від воронки до воронки, двійками! Операція була успішна. Один із «нєхороших людєй» навіть здався нам у полон. Це теж було круто і яскраво».
У цьому бою «Ворон» отримав поранення. Кілька місяців лікувався – і знову до зброї.
Пізніше біля Побєди на Донеччині підрозділ «Ворона» вів бої на позиції «Вовк», оточеній росіянами з трьох сторін. Наших бійців постійно атакували ворожі дрони і артилерія.
«Виходжу з бліндажа, а довкола все перемелено. Дрібнесенький пісочок замість окопів».
Добре запам’ятався «Воронові» і перший постріл із NLAW. Вистрілив і відбіг, не знаючи результату. А пізніше дізнався, що влучив по бронетехніці.
Із бойового досвіду «Ворон» робить висновок: вишкіл вояків має бути жорстким, із великим фізичним і психологічним навантаженням. Лише так новоприбулий усвідомить, куди він потрапить і що з ним може бути, навчиться правильно реагувати на обставини. На вишколі має бути атмосфера поля бою.
«Не будьте жертвами! Якщо хочете жити, виходьте і стріляйте. Бо не раз було, що на полігоні умовне поранення сприймається несерйозно. І що буде в бою? Чим раніше до людини дійде, що треба ховатися, не показувати силует, не бути мішенню, швидше пересуватися – тим потім буде краще й легше. Потрібна «цілюща» лозинка! І мені дякують за такий вишкіл – з криками, з ударами лозинкою там, де в бою буде справжня дірка».
Росіяни найближчим часом нікуди не подінуться, міркує «Ворон». Тож, коли перестануть працювати гармати, мають далі зміцнюватися Збройні Сили, розвиватися оборонна промисловість і тактика ведення бою.
«Маємо виростити вмотивованих вояків і мудре командування. Досягти оптимального співвідношення сил і засобів із противником. Наше військо вже й тепер сильне, бо стримує таку навалу. Тож, треба мінімізувати помилки й неточності на кожному етапі плану оборони. І виконувати цей план на «добре» або «відмінно». Вміти діяти на полі бою чітко, сплановано, злагоджено. Ось тоді матимемо набагато менше ворогів, а отже – набагато менше проблем».
фото: 33 Окрема Механізована Бригада
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП.
Раніше ми писали про те, що у Дії з’явився цифровий дозвіл на зброю.
