13 листопада Церква вшановує пам’ять унікального святого – одного з найбільших учителів християнства, неперевершеного проповідника, видатного мислителя, щирого, палкого, незламного у своїх переконаннях і вірі християнина – святителя Іоана Золотоустого. Він один за всю історію Церкви носить почесний титул “Золотоустий”, який офіційно за ним закріпили на Халкидонському Соборі ще в V столітті.
Походження та навернення до віри
Святитель Іоан народився близько 347 року в Антіохії, у знатній християнській родині. Після рано втраченого батька його виховувала мати, яка віддала сина на навчання красномовству та філософії. Хрестився Іоан у зрілому віці і тоді ж розпочав свій подвижницький шлях служіння Господу.
Його шлях був непростим і тернистим, сповненим багатьох поневірянь, людської заздрості й підступних обманів. Святителя Іоана двічі “відлучали від Церкви”, оголошували єретиком, чаклуном, злодієм та заслали на край імперії, ніби щоб ізолувати його божественний дар – полум’яне богонатхненне слово.
Великий проповідник
Його проповіді вражали людей своєю силою і натхненністю. Іоан Золотоустий часто говорив їх напам’ять, що було на той час вкрай рідкісним. У його повчаннях вбачали цілющу силу для душ віруючих. Творіння святителя були неймовірно популярними в усьому християнському світі, їх навіть писали золотими літерами.
Святий Іоан Золотоустий відомий також тим, що уклав чин Божественної літургії, який дотепер носить його ім’я і є найчастіше звершуваним у православних церквах.
Останні роки життя святитель провів під арештом, у вигнанні. Був заарештований в 404 році, під час пасхального богослужіння, і кілька разів відправлявся у далекі заслання. Помер він у 407 році, знесилений хворобами та нелюдським ставленням, але з молитвою “Слава Богу за все!”.
