Тернополянин Борис Богданович Салабчук – непересічна особистість. Він грає на гітарі, пише вірші, режисер з багаторічним стажем, людина з почуттям гумору. А ще він колекціонер – зібрав 777 краваток і майже 150 футболок.
Борис Салабчук народився у селі Рай Бережанського району 5 серпня 1957 року. Згодом вчився у Гримайлівській та Струсівській школі-інтернаті, у Теребовлянському культурно-освітньому училищі, Рівненському інституті культури. Тривалий час працював головним режисером Палацу культури «Текстильник», режисером-постановником масових свят у Тернополі. Пан Борис – багаторічний виконавець ролі Святого Миколая. Живе з Господом у серці, тому й пише:
«Сприймаю все: світ і красу,
Співаю сонцю, п’ю росу,
Творю, кохаємось удвох,
Молюся в Храмі. Править Бог!»
Нині Борис Богданович працює у ЗУНУ завідувачем сектору культурно-творчого розвитку. Прийшов сюди на роботу понад 20 років тому у свій день народження…
Усі його рідні – люди творчі
Дружина Бориса Богдановича Олена – художник-колорист по тканинах та професійна танцівниця. Старша дочка Юля закінчила Тернопільське музучилище ім. С. Крушельницької, Київський інститут театру і кіно. Разом з молодшою сестрою Валерією, що вивчилася на викладача французької та англійської мов, створили у Тернополі одну з популярних мереж клубів сучасних танців. Доньки пана Бориса подарували йому троє чудових внуків – Аріану, Глорію та Іллю.
Коли народилася онучка Глорія Борис Салабчук написав: «Квітень, дев’яте, Глорія з’явилася на світ, Божа благодать і від Ісуса привіт». Римувати – це ще одне його захоплення. У арсеналі цього чоловіка – понад 150 поезій. Зараз він готує збірку «Про поцілунки, пристрасть і кохання над пелюстками троянд». Він чудово грає на гітарі, виконує пісні на свої вірші. Каже, що саме з гітарою у руках підкорив серце своєї Олени…
Побував на шоу «Розсміши коміка»
І не лише серце дружини Олени, а й справив враження на велику аудиторію шоу всеукраїнського масштабу «Розсміши коміка», в якому взяв участь, та на майбутнього Президента України Володимира Зеленського.
Тут Борис Богданович розказував про колекцію своїх краваток та подарував Володимиру Зеленському циліндр ті краватку. Виграти гроші на шоу йому не вдалося, проте, за словами чоловіка, він щасливий, що мав такий досвід.
А ще він дуже пишається тим, що під час зустрічі з Ліною Костенко, що проходила у Тернополі у 1992 році, 45 хвилин «мучив» запитаннями геніальну поетесу. Каже, що усі її відповіді були оригінальними та неповторними, але найбільше запам’ятав нове слово у її виконанні – не канапка, а перекусничок. Його пані Ліна привезла від діаспори з Канади…
Краватки зі всього світу
Найдорожча краватка у його колекції вартує 2 тисячі доларів. Краватки унікальні, з малюнками, мають свій сюжет. Вони зі всього світу. Колекцію чоловік збирав понад 20 років.
У свій час він дарував їх художнику Івану Марчуку, ректору Андрію Крисоватому, виконавцю і композитору Ігорю Яснюку та іншим. Його три краватки прикрашають інтер’єр популярного серед студентів кафе. Мені як журналісту захотів подарувати краватку з зображенням ручки. Але я люб’язно відмовилася. Не хочеться, щоб колекція втратила один з експонатів. Краще б люди доповнили цю цікаву колекцію пана Бориса, якщо мають чим поділитися.
За словами Бориса Салабчука, він не лише колекціонує краватки, а й носить їх щодня. Вони – з репродукціями картин, новорічні, на музичну тематику, краватки відомих брендів і місцевих майстрів.
«Першою у моїй колекції стала краватка із зображенням кінозірки Мерилін Монро, – каже Б.Б. Салабчук. – Якось 8 березня у цій краватці я прийшов вітати жінок. І їм сподобалося. Тоді я й зрозумів, що краватки можуть і дивувати людей, і піднімати їм настрій. Але найважливіша краватка для мене – на релігійну тематику, де різними мовами світу написано слово «Бог»…
Сала–б–чуть!
Його прізвище Салабчук. Але щоб воно краще запам’ятовувалося – він дозволяє собі розшифровувати його як «Сала–б–чуть!».
Борис Богданович каже, що з його прізвищем можна асоціювати українську ментальність – сто грамів «Української з перцем» під кусень сальця. А у вільний час грає у шашки, шахи, волейбол, настільний теніс, рибалить, любить збирати гриби.
Має понад дві тисячі книг, у свій час створив театр книги «Діалог» в обласній бібліотеці для молоді, що проіснував 25 років.
А ще він активний тіктокер, актор, гуморист, ведучий свят, тамада на весіллях. Любить і поспівати, і потанцювати.
Про життя написав так:
«Дитинство віддитинілось,
Школярство відшколярилось,
Юність від’юніла,
Молодість перемолоділа.
Зрілість недозріла,
Мудрість підійшла,
Посміхнулась і відійшла.
Дурість причепилася.
А як душа?
А душа дитинно-юно-молодою залишилася…»
Галина Вандзеляк,
газета Свобода.
