Пів ночі 41-річний Василь та 43-річний Сергій знущалися зі свого 53 –річного сусіда. Спочатку чоловіка до безтями побили, а потім катували розпеченою електропраскою. І знову били вже металевою трубою. Розлючені харцизяки вимагали, аби потерпілий повернув золотий ланцюжок.
Жахливий випадок стався майже рік тому, 6 серпня минулого року, у с. Низьколизи Монастириського району. Напередодні ввечері чоловіки зібралися разом посидіти – погомоніти та попити горілочки. Треба ж було такому статися, що варто було 53 -річному дядькові Юркові вийти з хати надвір, як господар, раніше судимий за вбивство з необережності такий собі Василь, виявив, що у нього з шиї зник золотий ланцюжок. Оглянувши все навкруги, він як господар упевнено прорік: «Це, певно, Юрко спер у мене ланцюг! Хай тільки повернеться, я з нього жили витягну, але правду дізнаюся!»
Як сказав – так і зробив. Не встиг товариш по чарці повернутися до хати, як Сергій із Василем підступили до нього з запитаннями: «Чого виходив і де так довго був?»
Трохи старший за них сусід спочатку намагався віджартуватися. Та швидкий на розправу Василь кулаком збив уже захмелілого чоловіка з ніг і почав бити, вимагаючи повернути ювелірну прикрасу. Та потерпілий не зізнався, лише кричав і божився, що нічого не бачив і не крав.
Не зізнався навіть після того, як нелюди зламали об нього дерев’яну палицю, відповідно переламавши декілька ребер. Потім силоміць завели чоловіка додому й почали нишпорити по хаті, однак дорогоцінності так і не знайшли. Тоді Василь нагрів електропраску й почав прикладати до голих плечей, грудей та спини нещасної жертви. При цьому Сергій стояв на сторожі і не давав нещасному вибігти з хати. Наостанок побили сусіда металевою трубою й закривавленого кинули на ліжко, пригрозивши вранці повернутися.
Напівживий, весь в опіках, синцях і засохлій крові, потерпілий серед ночі кинувся до сусідки і розповів про жахливі катування, влаштовані п’яними сусідами. Жінка одразу викликала правоохоронців та швидку допомогу. І вчасно, адже чоловік знепритомнів.
Потерпілого доставили до реанімації, де було діагностовано у нього опіки І-ІІ ступеня 20% поверхні тіла. Крім того, перелами трьох ребер, численні синці та забої. Тобто обвинувачені спричинили умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя (ч. 2 ст. 122 КК України).
Як і слід було чекати, у поліції обидва нелюди повністю визнали свою провину, просили суворо не карати. При цьому намагалися не згадувати, через що вчинили самосуд над знайомим. І хоча обидва нічого потерпілому не компенсували на лікування, проте поспішили укласти угоду про примирення.
Вироком Монастириського районного суду обох засуджено до трьох років позбавлення волі. Відповідно до умов угоди про примирення, реальне позбавлення волі судом замінено на однорічний іспитовий строк та покладено обов’язки: періодично реєструватися в органах із питань пробації, повідомляти про зміну місця роботи та проживання і не виїжджати без дозволу за межі України.
До речі, під час слідства й у суді Василь жодного разу не згадав про зниклий золотий ланцюжок. Та й чи взагалі була прикраса? А от людину ледь не замордували.
З етичних міркувань імена діючих осіб у публікації змінено.
