Королівська монополія
Усі ми звикли вважати, що пиво має складатися з ячмінного солоду, води та хмелю. Про це йдеться у славнозвісному законі “про чистоту”, відомому як “Райнгальтсгебот”, ухваленому у 1516 році.
Однак не завжди було так. До XVI століття кожен варив пиво по-своєму. Дуже поширеними були напої на основі різних трав, зокрема полину. В окремих регіонах, як от, наприклад, поблизу Кьолну навіть заборонялося додавати до пива хміль. І одним з найбільш поширених сортів було “біле”, або пшеничне нефільтроване пиво, котре, згідно археологічних даних, зварили вперше на території Європи ще за 800 років до нашої ери.
Так тривало до 1516 року, коли баварський герцог Вільгельм IV Віттельсбах ухвалив закон “про чистоту”, яким фактично заборонив варити пшеничне пиво усім, крім свого брата, що належав до королівської родини. Мотиви монарха були цілком благими – він хотів зберегти більше пшениці для випікання хліба, але ненароком створив монополію. Ця “пивна монополія” зберігалася більше трьохсот років і ледь не знищила найбільш поширений сорт пива, який існував до закону “про чистоту”.
За різними даними, на кінець XIX століття, коли королівська родина остаточно відмовилася від прав на монопольне виробництво “білого” пива, його споживання складало заледве 3 % від всього споживання пінного напою у найбільш “пивній” землі Німеччини — Баварії. Більше сотні років знадобилося, щоб “біле” повернулося до широкого загалу. Сьогодні третина баварців надають перевагу різним сортам пшеничного пива, включно з “білим”. У Європі цей показник скромніший — близько 10-11 % європейців обирають пшеничні сорти.
Цікаві факти про “біле” пиво
Між тим саме з “білим” пшеничним пивом пов’язано багато цікавих фактів.
У Стародавньому Єгипті основним було саме пшеничне “біле” пиво. Для приготування напою використовували хліб і пшеничну муку, котрі допомагали процесу бродіння. Кожен будівничий пірамід отримував 3-4 літри пива у якості оплати за роботу.
1040 року, поблизу Мюнхена (Баварія) у сучасному районі Фрайзінг, засновано броварню, яка варила “біле” пиво і згадки про неї потрапили у хроніки. Ця броварня існує досі і досі варить “біле” пиво.
1798 року курфюрст Баварії Карл Теодор дозволив варити “біле” пиво аристократам, що мали у власності броварні. Фактично він створив першу відому пивну франшизу. Ті, хто варив пшеничне пиво, мали сплачувати “ренту” власникам “торгової марки” – королівській родині.
У 1970-х у США американець Стівен Петросіно зміг випити літру пива за 1,3 секунди, а у 1989 році пшеничне пиво потрапило у книгу рекордів Гіннеса завдяки Австралії, де у містечку Лейдлей штату Квінсленд виготовили найбільшу пляшку пшеничного пива. Пляшка мала висоту більше двох метрів і вмішала майже 350 літрів доброго пшеничного пива.
Українське “біле” пиво
Сьогодні “біле” пиво виробляють на всіх п’яти континентах. Його особливо люблять активні чоловіки і жінки через відсутність притаманної пиву гіркоти і особливу м’якість. Крім того цьому сорту пива приписують ізотонічні властивості. За своїм стилем це легкий “весняно-літній” напій, що добре вгамовує спрагу.
Шукати добре пиво краще у регіональних броварнях, де дотримуються класичних технологій виготовлення пива, зокрема процесу роздільного бродіння та доброджування у різних танках. До таких належить тернопільський виробник “Опілля”, що має однойменний сорт пива – “Опілля Біле”.
Кажуть, що ідеальна температура для того, щоб відчути усі смакові переливи “білого” пива складає 7-9 C0. Цей сорт пива буде добрим також для приготування різного роду літніх коктейлів на основі соку або лимонаду та пива. “Біле” буде кращим вибором до легких закусок, негострих сирів, запечених овочів і навіть десертів.
Особливого ж шарму додає те, що це пиво має бурхливу історію, хоча ледь не зникло через королівську монополію. Тож споживаймо добре, але в міру і розумно.
