Основні рішення:
1. Беручи до уваги благословення Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя – Нового Риму і Вселенського Патріарха, для прийняття належних рішень щодо скликання і проведення 15 грудня 2018 р. Надзвичайного Об’єднавчого Собору ієрархів Української Православної Церкви у складі українського єпископату, який у квітні 2018 р. звернувся до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням надати Томос про автокефалію УПЦ, керуючись Статутом про управління УПЦ Київського Патріархату (розділ ІІІ, п. 5; розділ ІІІ, п. 8, підпункт «й»; розділ XV, п. 5) – скликати 13 грудня 2018 р. в м. Києві Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату.
2. Доручити Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету та уповноваженим постійним членам Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату у взаємодії з представниками Вселенського Патріархату, УАПЦ, залучених до процесу єднання ієрархів Московського Патріархату в Україні, а також з представниками Української держави, продовжити підготовку Надзвичайного Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 р.
Під час підготовки регламенту Собору має бути враховано, що це є Архієрейський Собор єдиної помісної автокефальної Української Православної Церкви, тому право голосу повинні мати лише українські ієрархи – члени Собору. Присутність духовенства, чернецтва та мирян можлива лише без вирішального голосу. Участь делегатів від духовенства, чернецтва та мирян з правом вирішального голосу передбачає проведення Помісного Собору, представництво на якому можливе лише на основі рівності та пропорційності (в залежності від кількості парафій), що ускладнює процедуру скликання Собору, особливо у визначений строк.
Враховуючи, що відбуватиметься об’єднавчий Собор УПЦ КП, УАПЦ та ієрархів від Московського Патріархату в Україні, Президія Собору, яка вестиме його роботу, повинна включати представників від цих Церков, зокрема – Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, як Предстоятеля УПЦ КП.
Висунення кандидатур на Предстоятеля єдиної помісної автокефальної УПЦ повинно відбуватися за процедурою, що буде затверджена Собором і передбачатиме, що кожен кандидат повен під час висунення отримати відкриту підтримку визначеного процедурою числа членів Собору. Один член Собору може висловити підтримку лише одному кандидату. Кількість кандидатур визначиться за підсумками процедури висунення.
Підсумки спільної підготовчої роботи мають бути представлені на розгляд Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату 13 грудня 2018 р., який прийматиме за ними рішення.
3. Підтримати позицію Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, висловлену ним в офіційній заяві 19 листопада 2018 р.
4. Нагадати про незмінність погляду УПЦ Київського Патріархату, раніше висловленого у Заяві Архиєрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату «Про деякі питання канонічного положення Київського Патріархату та шляхи подолання церковного розділення» від 13 травня 2016 р.:
«10. Що стосується статусу Патріархату для Української Церкви, то ми вважаємо абсолютно справедливим, історично обґрунтованим та пастирськи виправданим саме такий статус для нашої Помісної Церкви. Адже вона має одне з найбільших серед інших Православних Церков число вірних, духовенства і архієреїв, має коріння своєї історії в проповіді святого апостола Андрія Первозванного, а у зовнішніх умовах та внутрішніх якостях свого буття ні чим не поступається Болгарському, Грузинському, Російському, Румунському, Сербському Патріархатам.
Однак, враховуючи всі обставини, наша Церква готова, якщо це буде потрібно, на певний час відкласти прохання про визнання свого достоїнства Патріархату, зберігаючи це найменування у власних межах і для внутрішнього вжитку.»
5. Ще раз нагадати учасникам об’єднавчого процесу позицію, яку УПЦ Київського Патріархату має щодо моделі об’єднання, про що було засвідчено в Заяві Архиєрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату «Про деякі питання канонічного положення Київського Патріархату та шляхи подолання церковного розділення» від 13 травня 2016 р.:
«11. Не бачимо ми ніякої перешкоди до єднання церковного і в тому, що зараз ієрархи Київського Патріархату та ієрархи інших православних юрисдикцій вживають одні й ті самі титули та діють на одній адміністративній території. Справді, за канонічними правилами в одному місті повинен бути лише один єпископ. Метою цього є уникнення подвійного підпорядкування релігійних громад та кліриків, які повинні мати лише одного правлячого архієрея.
Але сучасна практика показує, що більшість Помісних Церков дотримуються не стільки букви, скільки духу цього правила, особливо в Діаспорі.
Зараз кожен єпископ – як Київського Патріархату, так і двох інших православних юрисдикцій – має у своєму підпорядкуванні відповідні парафії і немає такого, щоби одна парафія підпорядковувалася двом ієрархам. Спаситель навчає нас: «Субота для людини а не людина для суботи» (Мк. 2:27). Вважаємо, що для досягнення єдності та збереження церковного миру і після об’єднання кожен архієрей надалі має очолювати єпархію, яка складатиметься з тих самих, дотепер підпорядкованих йому парафій, та зберігатиме засвоєний йому на момент об’єднання титул. А в майбутньому, протягом кількох десятиліть, звичайний поступовий процес церковного життя приведе до упорядкування територіальних меж єпархій згідно традиційного канонічного порядку».
6. Закликати повноту Української Православної Церкви Київського Патріархату у ці особливо відповідальні дні посилити молитви до Бога про успіх доброго діла, бути мудрими, не піддаватися на провокації супротивників, а зберігати тверезість духу, однодумність та єдність.
