На жаль, майже усі очікування від томосу та автокефалії не виправдовуються. Філарет знаходиться у скрутному положенні, а саме існування незалежної української церкви – під загрозою.
Виявляється, томос про автокефалію у Константинополі готові віддати лише своєму ставленику. Аби уникнути ексцесів, Патріарха Філарета змушують не бути присутнім на Об’єднавчому Соборі.
Згідно з листом Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета Вселенському Патріархові, який нещодавно було опубліковано в ЗMІ, голова УПЦ КП погодився не брати участь у виборах глави Української Православної Церкви. При цьому він висловив три умови-побажання: збереження за собою статусу почесного Патріарха, головування в Синоді нової Церкви та висунення єдиного кандидата від Київського Патріархату – митрополита Єпіфанія (Думенко).
Однак, на Фанарі звернули увагу тільки на першу частину листа, а решту – проігнорували.
Патріарх Київський і всієї Русі-України свідомо пожертвував собою заради миру в Українській Церкві: погодився відмовитися від свого офіційного титулу Патріарха і колишнього статусу УПЦ КП, а також від права очолити Об’єднавчий Собор.
Але греки та Банкова ніяк не заспокоюються. Між ними вже домовлено, що Предстоятелем об’єднаної церкви стане присланий Фанаром “аполітичний” архієрей. Статут “Православної Церкви в Україні” також надішлють з Константинополя. Вони бояться Патріарха Філарета, вважають, що одна його поява на Соборі зірве всі їхні підступні плани, та ставленик Фанару програє. Тому главу УПЦ КП намагаються змусити зовсім не прибувати на цю історичну подію.
На жаль, за певною інформацією, найближче оточення Київського Патріарха таємно запевнило Банкову, що не буде заважати виключенню свого Предстоятеля з-поміж учасників Собору. Можливо навіть припустити, що життя Патріарха Філарета також знаходиться під загрозою. У 1995 році вже був один замах на голову УПЦ КП. А справа Возняка та її перекваліфікація – це додаткові меседжі.
Кому це може бути вигідно?
Голова УПЦ КП неодноразово зазначав, що не бачить інших кандидатів, які були б в змозі довести питання про автокефалію до кінця. Його Святість Філарет казав, що новий Статут УПЦ КП стане Статутом Єдиної помісної української православної церкви, і саме він очолить її в статусі Патріарха. Тобто Фанар після надання томосу не матиме адміністративного впливу на українську церкву. Звісно, Константинополь проти цього, адже він хотів отримати ставропігії в нашої країні не лише як дорогі об’єкти нерухомості. На Фанарі пропонують, щоб наша церква – друга у православному світі за кількістю вірян – стала залежною архієпископією на кшталт нечисленної Православної церкви Чеських земель і Словаччини.
Для Адміністрації Порошенка головне, щоб до березня 1919 з’явився привод заявити про якийсь “досягнення”, хоч чимось похизуватися перед виборцями. Але Філарет заважає Порошенку домовитися зі Фанаром щодо томосу – будь-якого і на будь-яких умовах, навіть ціною тієї незалежності, що вже 25 років має Київський Патріархат. Тому, в останній момент вони готові, якщо не знищити духовного отця нашої нації, повторюючи гріх Біблейського Хама, то викинути незручного Першоієрарха з корабля автокефалії.
РПЦ також давно бажає звести рахунки з Патріархом Філаретом. Зараз, коли рух до автокефалії вже не зупинити, усунути голову УПЦ КП від керування українською церквою – це найбільше, чого можуть домагатися в Москві, адже без Філарета українська помісна церква буде набагато слабкішою, навіть беззубою. Тому відкидати можливість того, що рішення про недопущення Київського Патріарха до Об’єднавчого Собору були прийняті з подачі Кремля та Московського Патріархату – теж передчасно.
Змова проти голови УПЦ КП не вигідна тільки українському народові та церкви. Це ранить саму душу народного руху за єдину і незалежну європейську Україну. Патріарх Філарет присвятив все своє життя на боротьбу зі Москвою та відстоював наше право на автокефалію та ідеї українства. Взяти хоч розрив зв’язків з канонічною церквою заради незалежності своєї країни – для будь-якого ієрарха це дуже серйозний та мужній крок!
Чого може чекати народ від нової Церкви, якщо першим своїм Собором вона готова списати у брухт свого основоположника? Чи це підвищить рейтинг нашого Президента? Чи всі згодні з діями влади, що йдуть на користь Москві? Чому українська православна церква, відстоявши свою незалежність від Москви більш ніж 25 років тому, зараз повинна йти на все нові й нові поступки Константинополю та іншим?
На ці складні питання нам ще належить відповісти.
Андрій Васильченко
Обговорення