Подружжя Вікторія Ярмолюк та Михайло Гах із Тернополя з великим нетерпінням чекали свого первістка. Вранці 3 липня дружина народила здорового хлопчика, а вже через кілька годин їй стало зле.
Спершу лікарі казали, що це у неї післяпологовий психоемоційний стан, та, зрозумівши реальну загрозу, наступного дня перевели її до реанімації, скликали консиліум із двох десятків лікарів, але врятувати не змогли — породілля померла…
Страшний шок пережили чоловік та рідні Вікторії. Замість очікуваної радості в їхню домівку прийшло горе. Оскільки вагітність протікала добре, в обмінній карті записи свідчать, що жінка і дитина були здорові, то рідні припускають, що причиною летального випадку могла стати помилка лікарів. Власне тому не дозволили робити розтин тіла у Тернополі, а повезли до Миколаєва, звідки родом Вікторія і де живуть її батьки. Після жахливої звістки батьки породіллі, приїхавши до Тернополя, не відступали від моргу, наполягаючи, аби їм дозволили забрати тіло. 8 липня Вікторію поховали в Миколаєві…
— Дружина сама народжувала, їй навіть надрізу не робили, я був присутній при пологах. Коли вже було видно частину голови дитинки, попри нашу відмову від стимулюючих препаратів, дружині вкололи окситоцин. «Так треба!» — похапцем відмахнулася акушерка на моє запитання щодо ін’єкції, — розповідає Михайло Гах. — Після пологів у Вікторії ще тривалий час ішли потуги. Пологи приймала завідуюча акушерсько-обсерваційним відділенням. Ми не домовлялися попередньо з лікарем, не платили за пологи, вирішили, що наприкінці подякуємо… Через чотири години після пологів дружині стало зле — піднялася температура, почалися пронос, рвота… Їй щось вкололи. На якийсь час полегшало, вона навіть годувала дитину, а потім знову повторилося… Ми були в окремій палаті, я покликав лікарів, усі заметушилися. Вікторія скаржилася на біль внизу живота. Брали мазки, аналіз крові, зробили УЗД, збили температуру. Лікарі заспокоювали нас, що, мовляв, нічого страшного, звичайний післяпологовий психоемоційний стан, викликали психотерапевта. Вранці дружина пішла під душ, прилягла годувати дитя, а я поїхав додому по чисту білизну. Невдовзі мене повідомили, що Вікторію перевели до реанімації. Коли я приїхав, вона ще була при тямі, ми розмовляли. «Все буде добре!» — заспокоювала. У неї був низький тиск, загальна слабкість. Мене відправили купити препарат, який є тільки у державній аптеці біля стадіону. Коли повернувся, мене вже не пустили до дружини. Сказали, що у неї зупинялося серце, реанімували дефібрилятором, підключили до апарата штучного дихання. Надвечір лікарі повідомили страшне…
Рідні породіллі вирішили забрати тіло на дослідження в іншу область. Їхнє рішення не відразу сприйняли тернопільські медики, але після документального погодження таки віддали батькам і чоловікові.
— Нам довго не хотіли віддати тіло у морзі. Коли почули, що будемо робити розтин у Миколаєві, почали нервувати, тягнули час… — обурюється Михайло. — Щодо можливих причин смерті, то ми чули від тернопільських лікарів різні припущення: у реанімації казали, що у дружини була серцева недостатність, головний лікар був схильний до того, що у неї загострився панкреатит, а ще говорили про отруєння, інтоксикацію печінки, селезінки та підшлункової. Медики запитували, що дружина перед тим їла. Я казав, що вона вела здоровий спосіб життя, правильно харчувалася — ні смаженого, ні жирного, але мене навіть слухати не хотіли. Після смерті Вікторії ще й підтасовували документи, не хотіли навіть показати нам. Мені вдалося вихопити лише обмінну карту і забрати з собою. Маю записані назви препаратів, які кололи дружині після пологів, а ось що їй вводили згодом за моєї відсутності — не знаю. Це покаже хімічне дослідження. У миколаївському морзі після розтину тіла нам повідомили, що всі органи у Вікторії здорові.
Наразі причина смерті ще не відома, експерти відправили в лабораторію деякі фрагменти на дослідження — результати будуть через три тижні. Ймовірно, що дружина померла від якогось препарату. З лівого боку під ребрами у неї було місце від ін’єкції, де утворився сильний набряк. Після висновку лабораторії будемо вирішувати, що далі робити. Розумію, що іноді стаються непередбачувані ситуації, мої бабуся і мама колись працювали в Тернопільській обласній дитячій лікарні. В усякому разі не будемо мовчати, якщо виявиться, що Вікторія померла через лікарську помилку, хоча чув, що в Україні до суду довели тільки дві справи щодо лікарів, але жодного не покарали. У тому ж пологовому, де народжувала Вікторія, наступної ночі померло немовля…
Вікторія та Михайло перебували у цивільному шлюбі, жили разом більше двох років, планували згодом справити весілля. Познайомилися на Центральному ринку в Тернополі. Вікторія гостювала у нашому місці в своєї подруги. Михайло працював на польській фірмі, часто їздив у відрядження в інші країни. Після втрати дружини Михайло залишився із немовлям на руках. На час похорону дитину взяли доглядати його друзі, що мешкають поблизу Тернополя і мають свою дитину. Михайло назвав синочка Давидком — так хотіла Вікторія. Невдовзі чоловік планує переїхати з дитиною до Миколаєва — ближче до могили дружини…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Обговорення